Україна і Литва в XIV-XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти PDF
Preview Україна і Литва в XIV-XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти
УКРАЇНА І ЛИТВА в XIV-XVI століттях Політико-правові та соціально-економічні аспекти УКРАЇНА І ЛИТВА в XIV-XVI століттях Політико-правові та соціально-економічні аспекти ЛУЦЬК ПрАТ «Волинська обласна друкарня» 2011 УДК 94(477) ББК 63.3(4Укр)44+63.3(4Лит) У 45 Відповідальний редактор - академік НАН України Смолій В. А. Авторський колектив: Берковський В. Г. (Розділ б, частина 3) БлануцаА. В. (Розділ 1, 5, частина 3, ілюстр. до ч. 3) ВащукД. П. (Частина 2, ілюстр. до ч. 2) Гурбик А. О. (Розділ 2, 3, 4, частина 3) Черкас Б. В. (Частина 1) У книзі на підставі джерел та доробку класичної й сучасної литуаністики при ділено увагу окремим малодослідженим аспектам політичної, правової та соціаль но-економічної історії України у складі Великого князівства Литовського кінця XIV - першої половини XVI століть, коли державотворчий процес на українських землях відбувався в контексті великокнязівської політики володарів цієї могутньої середньо вічної держави. Розраховано на широке коло читачів, шанувальників історії України. © Інститут історії України НАН України, 2011 ©Автори, 2011 © Дишко О. А., ілюстрації, 2011 ©ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011 ISBN 978-966-361-593-6 Шановний читачу! Якщо Вас зацікавила ця книга - це свідчення того, що Ви зрозу міли мотиви її видання, - дефіцит науково об’єктивної, публіцис тично витриманої, художньо цікавої та світоглядно пізнавальної літератури з історії українського середньовіччя. Ідея її підготовки виникла в період моєї роботи на посаді Над звичайного і Повноважного Посла України у Литовській Респу бліці з лютого 2004 по березень 2008 року. Саме тоді, в силу службових обов’язків та з урахуванням зв’язків з моєю «малою батьківщиною» Волинню, які ніколи не переривалися, було запо чатковано активний діалог науковців наших дружніх країн у до слідженні майже трьох століть спільної історичної спадщини. Можливо, саме цим пояснюється, вочевидь, те приязне став лення у Литві до українців, яке мені неодноразово доводилося спо стерігати. Я думав, це йде від новітньої історії: історії Саюдіса і РУХу, адже ми разом боролися за незалежність. Пам’ятаю, в кінці 80-х і на початку 90-х років ми направляли в друкарні Литви свої видання, які були заборонені тоді в Україні. Але була в нас і давніша спільна історія, коли Литва з Україною становили єдину державу- Велике князівство Литовське, Руське іЖемайтійське, яке було найбільшим у той час в Європі і простягалося «від моря до моря»: від Чорного до Балтійського, і включало навіть Київ. Литовці дуже пишаються цим періодом своєї історії. Українці теж мають повне право гордитися, адже 9/10 населення цієї се редньовічної держави становили слов’янські народи, місцеві тра диції та звичаї котрих шанувались і розвивалися. Діловодство Великого князівства велося переважно давньоруською (старо українською) мовою. На впливових державних посадах працювали місцеві урядовці, які мали змогу самостійно визначати тактику зовнішньополітичної діяльності. Усе це дало підстави Михайлу Гоушевському аргументовано доводити, що Велике князівство Литовське найбільшою мірою зберегло спадщину Київської Русі. Коли у 2008 році майже щотижня до Литви прибували укра їнські делегації знайомитися з місцевим досвідом європейського урядування та ведення бізнесу, неабияк зріс інтерес литовської громадськості до України, значно сміливішими стали інвестиції литовського капіталу в економіку України, товарообіг між наши ми країнами перебільшив мільярд доларів США, зустрічні потоки людей, які бажали відвідати наші країни, виросли в два з полови ною рази, а діалог на політичному рівні та розвиток співробіт ництва в усіх сферах між Україною та Литвою вийшов на рівень стратегічного партнерства, став можливим своєрідний «укра їнський культурний прорив». Саме тоді спільний авторський колектив українських та ли товських вчених-філологів підготував два видання українсько- литовського та литовсько-українського розмовників. У Націо нальному музеї Литви було організовано виставку традиційного національного одягу України. У древньому Тракайському замку виставлялися унікальні предмети мистецтва України, від ко штовностей до старовинної зброї та раритетних книг. У Віль нюському університеті, одному з провідних освітянських центрів Балтії, відкрилася і почала діяти іменна аудиторія імені Тараса Шевченка, обладнана всім необхідним для допитливого сучасно го студента, який цікавиться Україною. Значну роль у відродженні гуманітарних зв’язків між Україною та Литвою відігравала моя рідна Волинь. У2004 році тріумфаль но гастролював у Литві Державний академічний Волинський на родний хор. Вперше зібраний унікальний матеріал з фондів Во линського краєзнавчого музею щодо малодослідженої сторінки історії- з'їзд європейських монархів 1429 року в замку Любарта в Луцьку, південному форпості Великого князівства Литовсько го, був опублікований саме у Литві. Молоді українські історики випустили книгу-альбом, присвячену цій події, і назвали її «Від єв ропейського з'їзду до Євросоюзу». Саме під час роботи над цим матеріалом, а ще - від спілку вання з екскурсоводами міста Луцька, куди я теж часто привозив литовські делегації, які жваво цікавилися спільними сторінками історії Луцька та Вільнюса, відчув гостру нестачу інформації про життя і побут моїх предків, про події і суспільні процеси, що відбувалися на моїй рідній землі, на моїй сонячній Волині та й на українських землях загалом у період їхнього перебування у складі Великого князівства Литовського. Я дуже вдячний авторам книги - сучасним київським дослід никам: Андрію Блануці, Дмитру Ващуку, Андрію Гурбику, Борису Черкасу та Владиславу Берковському - завдяки творчому пошу ку котрих стало можливим це видання. Дякую вам за багато річну працю та ваш внесок у вивчення «темних віків» литовсько- руського періоду історії України. Моя особлива подяка - академіку НАН України Валерію Смолію, визнаному авторитету у галузі іс торії України доби середньовіччя й раннього нового часу, засно внику сучасної медієвістичної та новістичної історичних шкіл. Приймаючи рішення про фінансову підтримку видання цієї книги з благодійного фонду «Рідна Волинь» напередодні 20-ї річниці Незалежності України, віддаю дещицю своєї синівської шани землі, яка мене зростила і вивела у широкий європейський поліетнічний і поліконфесійний світ. Нехай історія литовської доби стане для нас усіх добрим уроком національної, релігійної, культурної терпимості та політичної зваженості, життєвої стійкості традицій та згуртованості у захисті національних інтересів. . — Борис КЛІМЧУК, голова Волинської обласної державної адміністрації, Надзвичайний і Повноважний Посол України ПЕРЕДМОВА Шоден народ, жодна країна навряд чи князів, змогли зберегти й розвинути осеред може претендувати на повноправну ки власної державності. суб’єктність в світовій цивілізації Спільність минулого, єдність історичних без вшанування своїх витоків, своєї істтао круіїл ьтурних традицій українського і литов та взаємин із сусідами. ського народів стали надійним підґрунтям Історія зберігає не лише генетичний код для сучасного партнерства між Україною та нації. Знання минулого дозволяє визначити Литовською Республікою. Завдяки добрій магістралі майбутнього розвитку, убезпечує волі й обопільним зусиллям нашим народам від повторення багатьох і багатьох помилок, вдалося зберегти та примножити здобутки вчить правильно будувати відносини з сусі попередників, зміцнити взаємні симпатії й дами. повагу. Історичний поступ українського народу Сподіваємося, ця книга буде справжнім сповнений героїчною романтикою, блис подарунком для тих українців, для яких кучими перемогами й трагізмом поразок в Литва стала другою батьківщиною. Вона боротьбі за своє національне утвердження, допоможе їм долучитися до свого коріння, злетами духовності, розквітом державот підніме завісу над «темними віками» Серед ворчих процесів і періодами їх згасання під ньовіччя, коли історичні долі українського і впливом зовнішньополітичних чинників. литовського народів тісно переплелися, за За останній час зроблено чимало для по клавши на майбутнє глибокі підвалини вза вернення народу історичної пам’яті. Одні єморозуміння і тісного співробітництва між з періодів національної історії досліджені достатньо глибоко. На інші історики лише двома державами. Пропоноване видання, у починають звертати свою увагу. У цьому якому в нарисовому стилі представлено по контексті безперечний інтерес становлять гляд українських литуаністів на окремі про XIV-XVI століття, коли українські землі роз блеми історії українських земель у складі вивалися в соціокультурному просторі Ве Великого князівства Литовського, в цілому ликого князівства Литовського і, завдячуючи стане при нагоді для широкого громадсько зваженій політиці українських і литовських го загалу України та Литовської Республіки. Валерій СМОЛ ІЙ, академік НАН України
The list of books you might like
