Table Of Content

нізтотс ПОСЕЛЕННЯ ЗІТЕЗ АИй ТА АВСНІУЕЗ ЖИТЛО ЗЕВУІСЕ УКРАЇНЦІВ ІВАНО- ФРАНКІВЩИНИ ТА БУКОВИНИ МагсЬ 1992 Г.К.Кожолянко ЛІЬогіа сілтцве аі\ю мііі_тісіл_тіжаі_і$м ПОСЕЛЕННЯ ТА ЖИТЛО УКРАЇНЦІВ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ ТА БУКОВИНИ. Г. К. Кожолянко Ні§їогіс 8ІІЄ8 апсі АгсЬіуєз 8ег/ісе МагсЬ 1992 РиЬІізЬесІ Ьу: Ргерагесі Тог: НІ8ЮГІС 8ІІЄ5 апсі АгсЬіуєз 8єгуісє АІЬеПа Сиііите & М иШсиїШгаїівт НІ8іогіса1 Ке8оигсе8 Оіуізіоп © 1 992 Нег Ма]е8Іу іЬе Оиееп іп Кі§1ії ої АІЬеПа Видано під умовами Протоколу співпраці (1990-1992) між Міністерством Культури та Багатокультурності Альберти і Чернівецьким Державним Університетом. 920950 ЗМІСТ СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ IV РКЕРАСЕ V І: ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ ТА САДИБ 1 ПРИМІТКИ 16 II: ТИПИ ТРАДИЦІЙНОГО СІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА 17 ПРИМІТКИ 36 Ш: МАТЕРІАЛ ТА ТЕХНІКА СПОРУДЖЕННЯ НАРОДНОГО ЖИТЛА 41 ПРИМІТКИ 62 IV: ВНУТРІШНЄ І ЗОВНІШНЄ ВЛАШТУВАННЯ НАРОДНОГО ЖИТЛА 69 ПРИМІТКИ. 89 БІБЛІОГРАФІЯ 95 ііі ІЛЮСТРАЦІЇ* Обкладинка: Гуцульська садиба, початок XX ст., с. Плоска (Буковинська Гуцульщина). 1. “Г-” подібна садиба 20-і рр. XX ст., с. Кам’яна (Буковина) 8 2. Хата 30-их рр. XX ст., с. Плоска (Буковинська Гуцульщина) 9 3. Підвал-погріб, кінець XIX ст., с. Плоска (Буковина) 11 4. Колодязь-криниця, середина XX ст., с. Підзахаричі (Буковина) 12 5. Колодязь-криниця, кінець XIX ст., с. Верхній Соколій (Буковина) 13 6. Гуцульська хата, середина XIX ст., с. Бережниця (Івано-Франківщина) 23 7. Хата (комора-сіни-хата), 1922, с. Печеніжин (Івано-Франківщина) 26 8. Хата (комора-сіни-хата), 1893, с. Замулинці (Івано-Франківщина) 27 9. Хата (хата-сіни-комора), 1872, с. Новомарківка (Івано-Франківщина) 27 10. Хата через сіни (хата-сіни-хата), 1902, с. Замулинці (Івано- Франківщина) 28 11. Хата на дві половини (хата-сіни-хата), с. Турка (Івано-Франківщина) 29 12. Хата (хата-сіни), 1922, с. Слобода (Івано-Франківщина) ЗО 13. Хата (комора-хата-сіни-хата), 1895, с. Слобода (Івано-Франківщина) 32 14. Хата (трикамерна з притулою), 1904, с. Печеніжин (Івано- Франківщина) 45 15. Кут зрубної хати, 30-і рр. XX ст 50 16. Зрубна хата, 1920, с. Слобода (Івано-Франківщина) 51 17. Гребінь солом’яного даху, поч. XX ст., с. Ревно (Буковина) 57 18. Хата під черепицею, 1932 р., с. Сопів (Івано-Франківщина) 58 19. Інтер’єр буковинської хати (хачини), кінець XIX ст., с. Гаврилівці (Буковина) 72 20. Інтер’єр гуцульської хати (фрагмент), кінець XIX ст., с. Розтоки (Буковинська Гуцульщина) 73 21. Піч, поч. XX ст., с. Шипинці (Буковина) 75 22. Піч, поч. XX ст., с. Будилів (Івано-Франківщина) 76 23. Обрядові хрести над дверима гуцульської хати, кінець XIX ст. (Буковина) 85 24. Хата з двома притулами, 1904 р., с. Шипинці (Буковина) 86 25. Чотирикамерна хата, поч. XX ст., с. Рідківці-Раранче 87 * 3 колекції автора. IV РКЕГАСЕ ТЬіз уоіите Поселення та житло українців Ївано-Франківщини та Буковини. [=ТЬе зеїііетепіз апсі Ьотез оГ іЬе ІІкгаіпіапз оГ іЬе Іуапо-Ргапкіузк апсі Викоуупа сіізігісіз] Наз Ьееп риЬІізЬесІ Ьу іЬе Нізіогіс Зііез апсі АгсЬіуєз Зєгуісє, АІЬегіа СиІШге апсі Миііісиїїигаїізт, аз рап о£ ііз Ргоіосої оГ Соорегаїіоп (1990-1992) \уііЬ СЬетіуїзі Зіаіе ІІпіуегзіїу, ІІкгаіпе. Іп ) аг§оп апсі іогтаї іЬе огі§іпа1 тапизсгірі геОесіесІ зсЬоІагіу ргасіісез іп еіїесі \уЬеп Шгаіпе \уаз рай ск іЬе Зоуієі Шіоп; іЬезе \уеге поі Гоипсі іо еіїесі іЬе іпГогтаїіоп ргезепіесі Ьегеіп, апсі іЬе тапизсгірі Ьаз Ьееп риЬІізЬесІ 1аг§е1у аз ргоуісіесі. Іп асісііііоп, іп іЬе іпіегезі оГ гезеагсЬегз оі“ ігасііііопаї Икгаіпіап агсЬііесіиге, іЬе іпіогтаїіоп сопіаіпесі іп іЬе епсіпоіез \уаз ог^апігесі іпіо іЬе ЬіЬі1іо£гарЬу іоипсі аі іЬе епсі оГ іЬіз уоіите. ТНіз \уогк ехатіпез іЬе зеїііетепі раїїегпз апсі сіотезііс агсЬііесіиге оГ іЬе Іуапо- Ргапкіузк апсі Викоуупа сіізтсіз оГ \Уезіегп Икгаіпе. (ТЬаі ге§іоп із оГ зресіаі іпіегезі іо Сапасііапз о£ ІІкгаіпіап сіезсепі, аз тозі оГ іЬе еагіу еті§гаііоп оГ ІІкгаіпіапз іо Сапасіа Ье§ап іЬеге.) Рап І е хатіпез апсі сІезсгіЬез іЬе іЬгее таіп уі11а§е іурез іЬаі ргеуаііесі іп іЬе ге§іоп іп іЬе 19іЬ сепіигу, аз \ує11 аз іЬе та)ог уагсі Іауоиі раїїетз іЬаі \уєгє соттоп Ю іЬет. Рагі II ігасез іЬе сіеуеіортепі о£ зЬеІіегз іп іЬе ге§іоп, гап§іп§ іхот іЬе еагіу зіп§1е-сЬатЬегес1 ріі сі\ує11іп£8 о£ іЬе еагіу сепіигіез В.С. іо іЬе сиїтіпаїіуе іЬгее сЬатЬегес! іогт іЬаі Ьасі сіеуеіоресі Ьу іЬе епсі о£ іЬе 19іЬ сепіигу. Іп Рагі III, іЬе аиіЬог іЬеп сІезсгіЬез іЬе еуоіуетепі о£ уагуіп§ Ьиі1сІіп§ іесЬпщиез апсі таїегіаіз оГ сопзігисііоп Ю іЬе еагіу 20іЬ сепіигу. Рап IV аззитез а зітіїаг ігісиз, апсі сіізсиззез зітіїаг сіеуеіортепіз іп ГтізЬіп§ таїегіаіз изесі іп сопзігисііоп апсі сіотезііс ВітізЬіп§з. А11 іПизігаїіопз \уєгє рЬоЮ£гарЬесі с!игіп§ іЬе аиіЬог'з гіеШиюгк. Сарііопз сіо поі геіїесі іЬе а§е оГ іЬе іта§е, Ьііі іЬе сопзігисііоп сіаіе оГ іЬе Ьиі1с1іп§(з). Есітопіоп. МагсЬ 1992. Оідіїігесі Ьу ІІіе Іпіегпеї АгсМіує іп 2017 \л/іІІі їипсііпд їгопл ІІпіуегзіїу ої АІЬеПа І_іЬгагіез Ііирз://агсІііУЄ.огд/сІеІаіІ5/розеІеппіаІа2ИуЮ08800 ЧАСТИНА І: ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ ТА САДИБ Поселення, як один з елементів матеріальної культури, виникли в результаті колективної участі людей в процесі виробництва матеріальних благ сусідським образом життя. Поселення виступають у вигляді ділянки землі, де розташовані житлові, господарські і громадські споруди певного колективу, який поселився в даному місці в силу тих чи інших причин. Крім житла, господарських і громадських споруд в план поселення входять вулиці, провулки, майдани, площі і ін.. Поселення характеризують різні сторони того чи іншого народу в плані суспільної організації. Проте форма, тип поселення, перш за все, залежить від умов географічного середовища, від рівня щільності населення. На характер поселення впливають стан і розвиток продуктивних сил і економічна структура суспільства. В етнографічній літературі поселення діляться на такі групи: гніздові (зосереджені), кругові, лінійні, радіальні, і комбіновані.1 Серед окремих типів поселень виділяються ще і підгрупи. Так, в гніздовому типі поселень визначають родові групи, розміщення житлових споруд біля поміщицьких маєтків і поселень, які виникли на вільних землях, так називаємі “свободи.” Етнографічний матеріал в поєднанні з писемними джерелами показує, що частина території західноукраїнського регіону (Івано-Франківщини і Буковини) була заселена не одинаково в кінці ХУІІ-их до IX ст. На той час найбільш густонаселеною була передгірська зона, тобто область між річками Прут і Серет (сучасні Сторожинецький, Глибоцький, частина Вижницького і Кіцманського районів Чернівецької обл.), Покуття, Коломийщини, і Солотвино-Надвірнянського передгір’я Івано- Франківщини. З давніх часів немаловажну роль при вборі місця поселення відігравала наявність поблизу питної води. Для горбистих і низинних районів Буковини і Івано-Франківщини було характерним розташування поселень у тих місцях, де наявні рови, яри, озера і ставки. Поселення, як правило, росташувалися в балках і на схилах горбів передгірської зони західноукраїнського регіону, де і зараз є виходи джерельної води, що виступає на поверхню. На території західноукраїнського регіону в XIX - початку XX ст. мали місце слідуючі типи планування сільских поселень: 1. Гніздовий або купковий і вулично-квартальний типи (для рівнинної зони). 1 2 2. Радіальний і вулично-квартальний (для передгірської зони). 3. Лінійний, вулично-квартальний і гніздовий (для гірської зони). Переважаючимим типом поселень було гніздове село в передгірській і гірській зоні, а в рівнинній — зоні вулично квартальне село. Гніздове село складалося з окремих хуторів. Всі кути, як правило, входили в межі села, хоча часто знаходились на значній відстані один від одного. В цілому село складалося з декількох гнізд, утворенних окремими патроніміями. Патронімія є групою родиних сімей, які беруть початок від поділу однієї великої сім’ї (общини) і зберігають між собою господарську, громадську і ідеологічну спорідненість — групу, яка складає певний суспільний колектив.2 Часто назва села і ім’я населення цього поселення були одинаковими, що підкреслювало патронімічний характер окремих гнізд-поселень в рамках великого села (с. Топорівці — Топорівський). Гніздове планування поселень на території західноукраїнського регіону прослідковується за археологічними матеріалами вже з середини І тис.3. Кути-петронімії збереглися і до наших днів як у передгірській, так і в гірській частині регіону. Правда, значна частина кутів-ихуторів була знищена непродуманим адмініструванням у кінці 50-их та на початку 60- их рр. XX ст.. Формування основних рис західноукраїнського села завершилось в другій половині XIX ст.. Село вулично-квартального типу розсташовувалось на рівному місці, або на схилі, пересікалося часто прямими і широкими вулицями, поздовжніми і поперечними, які часто сходились під прямими кутами. В центрі села на підвищенні розташовувалась церква, а поряд школа та будинок священика. Передгірська зона характеризувалась вуличним типом поселень з лінійним плануванням. Села цієї зони були одновуличні, двовуличні або багатовуличні. Частіше всього зустрічались трьох-чотирьохвуличні. Від основних вулиць відходили провулки, які мали виходи на поля, вигони, ліси. Деякі поселення (с. Великий Кучурів, Молодія, Чагор на Буковині; Будилів, Олешків, Небилів і ін. на Івано-Франківщині) характеризувались радіальністю відходу вулиць від центрального майдану села. Між собою радіальні вулиці з’єднувались поперечними проміжними вуличками, утворюючи складну систему радіального вуличного села. Релєф місцевості та соціально-економічні фактори були причиною виникнення і інших типів поселень в передгірській зоні. Так, горбиста місцевість Бердської височини з значною кількістю ярів, балок і пагорбів привели до виникнення безсистемного типу села в поєднанні з окремими гніздами. Прикладом таких сіл на Буковині можуть бути села Снячів, Бросківці, Бобівці. На початок XX ст. в передгірській зоні сформувались вуличні села з гребінчатим розсташуванням вулиць. Таке планування вулично-гребінчате