Table Of Content

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ім.М.С. ГРУШЕВСЬКОГО ІНСТИТУТ УСНОЇ ІСТОРІЇ ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЗАПОРІЗЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім.Я.НОВИЦЬКОГО ЗАПОРІЗЬКЕ ОБЛАСНЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ Усна історія Степової України Том 4 Головна редакційна колегія: Павло Сохань – головний редактор Сергій Тимченко – заступник головного редактора Анатолій Бойко – науковий редактор Валерій Козирев – відповідальний секретар Валерій Смолій, Віктор Брехуненко, Олександр Маврін, Юрій Мицик, Володимир Мільчев, Віктор Ткаченко, Володимир Кравченко, Надія Бєлік, Надія Швайба Запоріжжя АА Тандем 2008 Усна історія Степової України Том 4 Запоріжжя AA Тандем 2008 ББК 63.3(4 Укр) + 63.5(4 Укр), 019 УДК 94(477.64) + 39 У 75 Усна історія Степової України. – Запоріжжя: АА Тандем, 2008. – Т.4. – 472 с. Четвертий том Усної історії Степової України репрезентує матері- али експедиції Запорізького наукового товариства ім.Я.Новицького, Запорізького відділення Інституту української археографії та джерело- знавства ім. М.С.Грушевського НАН України та Інституту усної істо- рії Запорізького національного університету впродовж 1999 – 2007 ро- ків. Важливість і унікальність видання полягає в тому, що усна історія є вагомим чинником історичного буття, значущим елементом відносин – побутових, економічних, суспільних і, що головне, – визначальним механізмом передачі історичної пам'яті і, як наслідок, – елементом ідентичності тієї чи іншої суспільної, соціальної, етнічної групи. Для істориків, філологів, фольклористів, краєзнавців, усіх, хто ці- кавиться історичною традицією, віруваннями, уявленнями населення степового краю. Редакційна колегія тому: Анатолій Бойко (головний редактор), Надія Швайба (нау- ковий редактор), Валерій Козирев (відповідальний секре- тар), Надія Бєлік, Юлія Головко, Володимир Мільчев, Віктор Ткаченко ISBN 9789664880050 © ЗНТ ім. Я.Новицького, 2008 ISBN 9789664880081 (Т.4) © ПП «АА Тандем», 2008 ПЕРЕДМОВА З 20 по 28 червня 2002 роêó в с. Біленьêе Запорізьêоãо районó За- порізьêої області працювала археоãрафічна еêспедиція Запорізьêоãо наóêовоãо товариства ім. Я. Новицьêоãо та Запорізьêоãо відділення Інститóтó óêраїнсьêої археоãрафії ім. М.С. Грóшевсьêоãо НАН Уêраї- ни з метою записó óсних розповідей. До її сêладó входили стóденти, аспіранти та виêладачі Запорізьêоãо, на той час, державноãо óніверси- тетó, зоêрема: Анатолій Бойêо, Надія Швайба, Тетяна Бобêо, Ірина Гафарова, Віêтор Філас, Роман Молдавсьêий, Марія Бойêо, Юлія Ме- лещóê, Юлія Головêо, Віêторія Циберт. До польових еêспедицій більш - менш óсі бóли підãотовлені. Вдалося заêóпити непоãанó, яê на той час, техніêó і відтепер êожна ãрóпа мала ó своємó розпорядженні прис- тойний диêтофон з êомплеêтом аêóмóляторів. Це стосóвалось і побó- товоãо приладдя. Бóли здійснені перемовини із місцевим êерівницт- вом про надання інформації стосовно старих мешêанців, розташóвання та оселення еêспедиції. Вибір місця проведення еêспедиції не бóв випадêовим. Ще в попе- редню еêспедицію в с. Сêельêи óсіх просто вразив специфічний світ Велиêоãо Лóãó, яêий, попри йоãо затоплення, продовжóвав існóвати в історичній пам’яті населення і баãато в чомó визначав соціоêóльтóрнó ситóацію цьоãо óніêальноãо êраю. Водночас полоãий лівий береã Дніп- ра бóв сильно затоплений водами Каховсьêоãо водосховища і виêлюч- на більшість старих Сêельоê опинилася під водою. Натомість висоêий правий береã Дніпра виявився менше затопленим, а томó селища пере- важно збереãли свої старі оселі, а відтаê і віêами сформованó вóличнó традицію. Саме таêим бóло с. Біленьêе – ясêравий представниê тради- ційної êóльтóри запорозьêих плавнів. Чи не відразó після зрóйнóвання Запорізьêої Січі ó 1775 році 15000 десятин землі по правомó березі Дніпра, навпроти островів Канівсьêо- ãо, Крóтоярсьêоãо та Рибальсьêоãо, отримав ãенерал Михайло Камен- сьêий. Людина досить амбіційна та ãонорова він не дóже намаãався ла- дити із запорожцями, яêі зі своїми зимівниêами раптом опинилися те- пер óже на йоãо землях. Водночас заціêавлений ó заселенні слободи Біленьêої він пропонóвав пільãи запорожцям за óмови їхньоãо пересе- лення із зимівниêів. Частина запорожців пристала до таêої пропозиції, але незабаром, не óжившись з новим власниêом, значна частина пішла до Чорноморсьêоãо війсьêа, а інша повернóлася до зимівниêів. Наприêінці XVIII ст. М.Каменсьêий розпродав значнó частинó сво- ãо майна, і новим власниêом Біленьêоãо став Міêлашевсьêий. Пред- ставниê старовинноãо óêраїнсьêоãо êозацьêоãо родó знайшов спільнó 5 мовó із êолишніми запорожцями, яêі ó велиêій êільêості переселилися із зимівниêів і запросили своїх рідних із Гетьманщини. Основó слобо- ди сêлали êозацьêі роди Пазюêів, Білих, Козиряцьêих, Хижняêів, Па- талахів та інших. Міêлашевсьêий сприяв розвою селища. Бóдóвав ха- ти, надавав реманент і хóдобó, бóдóвав шêоли та церêвó. Відтаê, ó Біленьêомó зберіãалось óніêальне середовище запорозьêої традиції Велиêоãо Лóãó. Старі роди êористóвалися беззаперечним ав- торитетом, а отже, випрацьовóвався механізм захистó êозацьêої тради- ції. Він бóв настільêи дієвий та стійêий, що жодні соціальні та полі- тичні події ХІХ - XX століття не моãли доêорінним чином їх змінити. Може томó Біленьêе полюбляв відвідóвати Я.П. Новицьêий, яêий за- писóвав êозацьêі оповідання та пісні в старих родинах слободи. Цю атмосферó відразó відчóли і члени еêспедиції. Уже в перший день роботи óвечері велися захоплюючі розмови про «старих білян», «заплав» та «заброд». Відразó зãадали і записи Я.П. Новицьêоãо 70-х роêів XIX століття про ієрархію, яêа існóвала в êозацьêих слободах і розподіл мешêанців на «своїх» і «чóжих», де останніх називали «за- плавами» та «забродами». Фаêтично небаãато змінилось і на початоê ХХІ століття, хіба що дещо óсêладнилось. І зараз ãрадація населення відбóвається не за соціальними, ãосподарсьêими, етнічними ознаêами, а через давність життя в цьомó селищі. Маємо “старих білян”, “білян”, “зайд”, “заблóд”, “забродів”, “заплавів”, “приплавів”, “чóжих”. Саме на- лежність до однієї з цих ãрóп баãато в чомó визначала і навіть зараз ви- значає соціальнó та ãосподарсьêó ієрархію. А відтаê, слóхаючи розпо- віді представниêів різних ãрóп, проходячи по стареньêих вóлицях Бі- леньêоãо, бóдинêи яêих бóло збóдовано за êозацьêою традицією «на сохах» ще на початêó ХІХ століття, члени еêспедиції не переставали дивóватися силі традиційної плавневої êóльтóри, яêа продовжóвала зберіãатися навіть за 50 роêів після затоплення плавнів Велиêоãо Лóãó. Основó настóпних двох томів саме і сêладають матеріали еêспеди- цій селищ êолишньоãо Велиêоãо Лóãó – Біленьêоãо, Сêельоê та Балоê. Редêолеãія та óпорядниêи висловлюють щирó подяêó óсім, хто до- помаãав ó підãотовці теêстів до видання. Зоêрема: Г.Олененêо, О.Пашненêó, О.Панêєєвó, А.Криловій, В.Лиêовій, Д.Аванесян, Т.Лещенêо. Звірêó трансêриптів та підãотовêó теêстів наóêово-попóлярним ме- тодом здійснили Н.Бєліê (Роãожêіна) та Н.Швайба. Тематичний по- êажчиê впорядêований Ю.Головêо; іменний та ãеоãрафічний – В.Лиêовою. Проãрамне забезпечення І.Кóлиêа. Упорядêóвання дисêів з аóдіо файлами та трансêриптом А. Бойêа та П.Бойêа. Редаêційна êолеãія томó 6 Василенêо Федір Федотович, 1918 роêó народження, с. Біленьêе Запорізьêоãо районó Запорізьêої області1 Зовóть мене Федір Федотович Василенêо. Я 1918-ãо роêó наро- дження. Сам білянсьêий, і батьêи тоже білянсьêі. Звали батьêа Федот Лóêович. І дєд білянсьêий, і прадід білянсьêий. Корінні біляни. Я не знаю, яê, êоли воно оце село… Но тóт вони з давніх-давен. Ще, мабóть, яê Запорізьêó Січ розіãнали, то тоді вони сюди перебралися. Батьêо родився тóт. Це йоãо вже прадід, мабóть, переїздив сюди. А може й раніше поêоління. Поêоління Василенêів давнє, томó шо ще дідів двоюрідний брат бóв старшиной села (тоді оце – Мар’євêа, Розó- мовêа, Біленьêа). Василенêо Овер’ян, по-моємó, таê йоãо звали. До ре- волюції ó діда бóло своє ãосподарство. Бóло чотири дочêи і восім си- нів. Дід хазяйнóвав до сороêа ãод. А потом сини начали хазяйнóвать, а він вже таê тіêи, по-домашньомó… Да, хазяйнóвали, яê ó них дванад- цять одних дітей бóло! Коні бóли, земля. Кóпляли землю, аж за Мар’євêою. Там, потомó шо в Біленьêій, тóт близьêо, дóже не бóло. Но і білянсьêа бóла земля. Я не сêажó сêіêи землі, потомó шо воно в деся- тинах бóло. Но фаêт, шо сім’ю надо бóло êормить. Кóпляли землю. Зе- мля дороãа бóла, êазали, от. Нó а стяãóвалися і хазяйнóвали. Жили тóт, на Партізансьêій (це січас вона таê називається), Рюхі- вêа êолись бóла. То бóв двор іще моãо діда і батьêа. А потім батьêо пе- рейшов на Миêолаїв. Оце, де ви бóли, ó Коваля, – Комóнарівсьêа за- раз. Тепер вóлиці переіменóвали, таê я по-старомó все село знаю, де яêа вóлиця, а по-новомó… Батьêо розêазóвав, шо тóт бóв таêий пан Маêлашевсьêий. Баãатий пан. Ото, де наша шêола зараз, – там нижче, – він построїв двохетажне зданіє. От. В ньоãо бóла еêономія баãата. Сам він бóв холостяê. Він таê: зімой жив то в Парижі, то в Петербóрãє, а на літо приїзжав сюди, отди- хать. Пан бóв хороший. Построїв церêвó. Хароша в нас бóла церêва, потім розібрали її. Потом двохêласне óчилище, шêолó построїв, боль- ницю построїв. Нó і дядьêам землі продавав не дóже дороãо. А землі ó ньоãо бóло дóже баãато. Сам він бóв ãенерал. А потом, êоли вже помер, став новий пан, – таêий, не дóже баãатий, – Мазараêа. Він сам бóв ін- валід, паралізований. В ньоãо óправляючі бóли. Земля ó ньоãо бóла тóт, понад Дніпром, до Лисой Гори. Но він óмер ще до революції, а жі- нêа йоãо óтеêла вже відсіль. Яê революція стала, начали розбирать йо- ãо хазяйство. Один дом остався, а то все порозбирали. Хто там ближче бóв, ото потяãли… 1 Опитóвання провели Р.Л. Молдавсьêий та Ю.Д. Мелещóê (червень 2002 р.). 7 За революцію батьêо нічоãо таêоãо не розêазóвав… Махно бóв, на- сêаêóвав, розêазóвав дядьêо. Всі тіêали, всі êоней ховали. Яêось до дя- дьêа присêочили, свіжі êоні забрали, а свої отдали. Дрóãі, – таê просто забирали. От. А революції тóт собирались таêі: дід мій тож бóв рево- люціонер. Яêий революціонер? Хотіли, значить, ó панів землю одіб- рать. Це в 905-м ãодó ще, в первó революцію. А потом їх óзнали, поса- дили. Нó вони продали парó êоней і отêóпилися. Випóстили їх. І біль- ше революціонерами вони не бóли, в революціях не вчастóвали. А в 14- м ãодó – война. Дід помер в началє первой міровой войни. От. А після революції, – це я помню вже трошêи. У 21-м ãодó ãолод бóв. Бóла ó нас пара êоней. Тоді ж давали на êаждоãо чоловіêа, сім’ю, дві десятини землі. А в нас сєм чоловіê. То в посліднє врем’я, значить, бóло чотирнадцять десятин землі. Тіêи ãолод пережили, 21-й ãод, і в 22-м ãодó óêрали êоні ті. Та батьêо êóпив однó êоняêó, поêа, значить, через три ãода вивела вона лоша. Начали двоє êоней бóть. Нó, прімєрно, яê хазяйнóвали? Врожаї бóли невелиêі, потомó шо землю, шо там її обробляли? Поãано обробляли ті пара êоней... Плóãа- ми-то мало. Коли орали на зімó, ото – пóêарь. Весной – вспашêа. Вес- ной воно ж врожаї не дає таêі, яê з осені. От. Нó, шістдесят пóдов (це десять центнер по цьомó времені) – це середній óрожай. Яê сто пóдов, – це вже дóже хороший óрожай. Робили літом, ото в жнива, і молотьба. Це дóже робили. Тоді почти не спали. А зімó, осінь, веснó, – то люди вже не дóже робили. Нó свободно бóло. Каждий чим хотів, тим і зані- мався, тим хазяйнóвав. За землю платили налоã – сім рóблів за деся- тинó. Даже не сім, а шість, мабóть, бóло. То заплатив, а там шо хоч, êó- ди хоч, і більше ніяêих налоãів не бóло, нічоãо не бóло! Не таê яê тепер, шо ось самі налоãи. Нó, елеêтриêи ж не бóло до êолхозів. А потом óже 28-й – началась ото продразвьорстêа. Або вона й не продразвьорстêа, то вона зразó бóла в революції, а вона, бóла, по-дрóãомó називалась. Нó, наêладали там. Значить, почти та ж продразвьорстêа. Наêладали, значить, налоãи, – хліб шоб вивозили. Бєсплатно, щитай, êопійêи там платили. Нó на баãатих в основном наêладали. Зразó. Вивіз дядьêо, оно обратно наêладають, дрóãий раз. Поêа він попродав все хазяйство! Йоãо розêóлачили. І зразó вивозили за село. Тіêи це – самих баãатих. А потом дійшло вже до бідних, до середняêів таêих. Цих óже брали і отп- равляли в Сибір, на Соловêи тóди. Нó білян теж баãатеньêо там. Вони яê óїхали, і не вернóлися. Нó і начали в êолхоз зãанять. Яê? Значить – налоãи, налоãи й налоãи… І ãрошима, а то – хлібом. Хліба нема? Нó шо ж? Звозять êоні, інвентар. Позвозили на базó. На êаждій вóлиці – по дві бази бóло. У баãатих дядьêів позабирали ці двори і там êонюшні бóли, êоні. От. Вийшов óêаз Сталіна “Головоêрóженіє от óспєхов”, де 8 він роз’ясняв, значить, шо êолеêтивізація – це добровольне діло, не маєте право заãанять всіх насильно. І дядьêи пішли і позабирали свої êоні, плóãи там, бричêи, да. Нó їм виділили землю. Це я їздив ще сам. Батьêо дома бóв, êаже: “Поїдь, полóчи, шо там це…” Вже посіяно, вже ãотово бóло. Ще тіêи начало êолоситься êой-де. От, значить, повбира- ли дядьêи цей хліб. Приносять: здать Вам хліб стіêи-то пóдов, стіêи-то пóдов. Та, яêби всьоãо не забрали, в мене ж сім’я! Годóвать треба! Це ж не таê, яê тепер, пішов в маãазин і êóпив хліба. А в маãазині ж не бóло. Те, шо в тебе приробив, тобі, значить, це… Понаêладали! Нó, шо ро- бить? Подають обратно в êолхоз заявлєніє. Подав батьêо. “Ні! Пода- вай, шо ти, твоя жінêа і діти – всі в êолхоз”. Написав батьêо. “Ні! Ще не все! Напиши, шо “бóдó виполнять всі розпоряженія óправлєнія êо- лхоза”. Написав третє заявлєніє, – тоді прийняли. Нó, і таê баãато ж тоді. Зразó ж, êанєшно, в êолхозі робили даром. Паличêó поставлять. Год пройшов, пішов дядьêо по ãроші. Кажóть: “Ти должен”. – “Та, яê же должен?! Я от сêіêи робив, і діти робили?” – “А Ви ж, –êаже, – їли?” – “Їли.” – “От, за те, шо ви їли, ми вищитóємо. На обліãацію під- писóвались? Підписóвалися. Оце ж тоже вищитали. Ви должні ще, там, тридцять, чи сороê…” Нó, небаãато, но на те врем’я ті ãроші бóли дóже велиêі! І це до 36-ãо ãода робили, почти-шо безплатно. В 36-мó ãодó óрожай бóв силенний. Дали харашо людям. І з тих пор стали доб- ре жить люди. Нó, а я пішов сам ó ãород тоді. Зразó ó ФЗО бóв 29-й (це щас “Мо- тор-Січ”). Відтіль пішов в армію. Голод 33-ãо помню! Та чо ж я не помню? Я помню. Я ще бóв тоді дома. Ото нас плавня тіêи і спасла. Їздили тóда весной – там пацюêи, або ті, водяні êриси. Знаєте? А вони тоді приймалися, дóже дороãо ці- нилися. Ото поїдемо, наб’ємо, здамо. Мати поїде в ãород, êóпе хліба там (мішаноãо таêоãо) і щавель. Яêби не плавня, таê половина б білян вимерла. То страшний ãолод бóв. А ізнизó, отамо, по Дніпрó, – Білозі- рêа, Лєпєтіха, Маячêа, – то там вобще, ãолод бóв таêий, шо відтіль лю- ди приїзжали! А ó нас тóт совхоз орãанізóвався “Ворошилова”, бóв то- ді. Щас “Лисоãірсьêий”. Таê воно йде дядьêо, падає і помирає. А один дядьêо при мнє, нó, таêий вже, здоровий, на площі схватив ãóсеня одне і прямо живьйом їсть йоãо – ãолодний бóв! Нó білян небаãато померло. А пóхлих дóже баãато бóло. Я знаю, шо і мій батьêо тоже чóть не вмер. Я бóв таêий і брати тоже. Но брати – ті менше, бо начали óже один ó шêолó, дрóãий ó дєтсьêий садіê ходить. Там трошêи ãодóвали. Поêа вже начали черешні. Яê черешні появилися, то ми вже начали жить. Жили 33-й, 34-й – хліб то бóв по êарточêах. По êарточêах давали хоть 400 ãрам. Но нам тоді не давали. А в ãородах, – там давали. Тим, мета- 9 лóрãам, там по êілó, мать, давали. А таêі, оце сóдоремонтний завод, нó таêі невелиêі, – по 500 ãрам, 500-400 ãрам. На іждівєнца – по 200- 300 ãрам давали. І все. Нó, в ãороді, там хоч êой яê êрóпи давали. А в селі нічоãо не давали. Ото шо на оãороді виросло… Тоді ж поливó не бóло. Оброблялась земля поãано, поãано родило. Картошêа не таêа, яê тепер роде. Тоді дóже важêа бóла жизнь, дóже важêа. А тоді, в яêом? У 35-м отмінили êарточêи. В Біленьêе ж хліб не возили, нада бóло в ãо- род їхати. А тоді автобóсів не бóло. Параход тіêи один раз в день ходив. Нó вобщем таêий страшний ãод бóв. А 47-й не таêий страшний бóв, яê 33-й. А ó 38-м я пішов в армію, в морфлот. Попав я в Кронштадт. Або яê? Мені хотілося в танêісти, я ж від 29-ãо (“Мотор-Січ”), з моторами знаêомий бóв, або флот. От, значить, мої доêóменти попóтали. В мої доêóменти попало чиєсь свідєтєльство, шо він вище образованіє має. А ми там з дрóãом, однім сóсідом, разом призивалися, і таê хотілося, шоб нас разом забрали. Я разів шість їздив. Кажóть, той: “Ви із авіації”. Тоді молодьож бóла настроєна не таê, яê тепер, шо в армію не хочóть, тоді всі хотіли в армію іти. Аãітіровали ж. Реêлама бóла таêа. Це тепер не хотять. Нó щас, може, жить лóчше на ãражданêє, яê тоді. Пішов до то- ãо, до êомісара, êажó: “Сêіêи ж я бóдó їздить?” Він подививсь та êаже: “Та в тебе ж вище образованіє, і ми тебе десь пошлемо óчиться”. Та êа- жó: “У мене сім êласів”. А тоді дивиться: “О, – êаже, – таê це – не Ваша фамілія”. Та тоді óже мене отправили. Попав я сначала в Лєнінãрад, потом в Кронштадт. Проóчився там півãода. Набирають на êораблі. І мене, і ще там трьох, послали на тральщиê. Нó я занімався харашо. Нам присвоїли званіє старшини вже. Прийшли ми на той êорабль, тральщиê, – нове все, нічоãо не знаêоме. Шо ми в шêолі вчили, то воно зовсім не те. Тóт праêтіêа нада. А там же на êораблі таê: оце стол – на столі сплять, отаê – підвісна êойêа, на цій êойêє – сплять, потом отаê, висить ãамаê, на ãамаêó – сплять. Бо це особєнності на наших êораб- лях, там дóже для людей помєщєнія малі бóли. Нó нас зразó на ці êой- êи – це самі лóчші для старшин тоді. Положили. На ãамаêó – сама хó- жа êойêа. Нó побóли ми там з тиждень, походили. Нічоãо ми не знає- мо… Кажóть, ми вам присвоїм звання старших êраснофлотців, а з ста- ршин ви поêа не виросли. Переселяють нас з цієї êроваті на нижню. Но ми там побóли, мабóть, до половини іюня. І êораблі переãаняють на Дальній Востоê. Оці êораблі, яêраз бóло Халхін-Гол, Хасан, бої там, значить. На óêрєплєніє Дальньоãо Востоêа нас переãаняють. Чотири êорабля. Командір дівізіона один бóв, êоли присилають дрóãоãо êо- мандира дивізіона – Михайлова таêоãо. А він óже один раз перевозив тоже з Чорноãо моря чотири êорабля, тіêи тим, южним пóтьом, тóди. 10