Деякі особливості гніздування та чисельності канюка степового Buteo rufinus Cretzschmar, 1827 у Біосферному заповіднику Асканія-Нова в першій половині 2011 року

4 Pages·1.786 MB·Ukrainian

by  Гавриленко В.С., Листопадський М.А.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПРИРОДОЗНАВСТВА

ФАЛЬЦФЕЙНІВСЬКІ ЧИТАННЯ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Херсон – 2011
ФАЛЬЦФЕЙНІВСЬКІ ЧИТАННЯ
ББК 28.088
Ф19

Ф19 Збірник наукових праць.
Фальцфейнівські читання. – Херсон: ПП Вишемирський, 2011. – 178 с.

В збірнику представлені матеріали наукових читань, присвячених питанням
екології довкілля, екології людини, рослин, тварин, екологічної культури і екологічної
освіти. Обговорюються проблеми збереження і розвитку біорізноманіття в Україні та
Європі.

ББК 28.088
Редакційна колегія:

Шмалєй С.В. головний редактор, директор інституту
природознавства, професор, доктор педагогічних наук,
кандидат біологічних наук.
Русіна Л.Ю. відповідальний секретар, доцент, кандидат біологічних
наук.
Акімов І.А. директор Інституту зоології, професор, член-
кореспондент НАН України, доктор біологічних наук.
Вінніченко Г.П. доктор геолого-мінералогічних наук, старший
науковий співробітник.
Завьялов В.П. професор, доктор біологічних наук.
Єзіков В.І. професор, доктор хімічних наук.
Мазепа М.А. професор, доктор біологічних наук.
Радченко О.Г. професор, доктор біологічних наук.
Шуйський Ю.Д. професор, доктор географічних наук.

Друкується за рішенням Оргкомітету VІІ Міжнародної конференції
«Фальцфейнівські читання», постановою Вченої ради Інституту
природознавства Херсонського державного університету.

©Інститут природознавства,
Херсонський державний університет, 2011

2
Збірник наукових праць 
В опублікованих матеріалах з питань фауни комах Біосферного заповідника
"Асканія-Нова", а також в архівних матеріалах (польові щоденники, рукописи,
ентомологічна колекція та ін.) немає згадки про факт присутності та шкодочинність
каштанової мінуючої молі.
У 2007 році в насадженнях дендрологічного парку "Асканія-Нова" вперше
зафіксовано міни цього виду на листках гіркокаштану звичайного. Замінованість крони
дерев до кінця травня була незначною. Ступінь шкодочинності досягав 13%, і за
шкалою шкодочинності К.К. Фасулаті (Фасулати, 1971) дане пошкодження
класифікувалося як слабке. Але на кінець липня ступінь шкодочинності сягнув майже
80%, тобто, відбулося повне пошкодження крони, що призвело до часткової дефоліації
(втрати листя) у більшості дерев. В результаті почалося повторне розпускання
молодого листя і на початку осені спостерігалося повторне цвітіння. Такі аномалії
сезонного розвитку виснажують рослину і негативно впливають на здатність успішно
зимувати (Акімов та ін., 2006).
У 2010 році проводились більш детальні спостереження за розвитком C. ohridella.
В другій декаді квітня серед крони зафіксовано літ імаго, а дещо пізніше – наприкінці
місяця – на листках A. hippocastanum біля бічної жилки відмічено яйця. Перші міни
зафіксовано 14 травня. Заляльковування І генерації молі всередині мін розпочалося
наприкінці червня. Літ імаго другої генерації не був чітко виражений. В другій декаді
липня суттєво збільшилась кількість мін на листок, в результаті чого з 23 липня в
насадженнях дендропарку гіркокаштан звичайний почав втрачати листя, що призвело
до повного "облисіння", втрати декоративності та виснаження рослин. Повторного
цвітіння цього року не було. У дерев, які ростуть по краю куртини, масове мінування, а
за ним і дефоліація, проходило на 4–5 днів пізніше від тих, що зростають в середині
масиву. Можливо, це пов'язано з кількістю опалого листя, яке залишилося під деревами
разом із залялькованою міллю. Куртини дендропарку розмежовані пішохідними
доріжками і листя, що опадає з крайніх дерев, завжди утилізується за межами деревних
насаджень. Тобто, під ними залишається зовсім мало зимуючих лялечок.
Із 2010 року спостереження за розвитком C. ohridella включені до програми
"Літопис природи" Біосферного заповідника "Асканія-Нова".
Література:
1. Акимов И. А. Биология каштановой минирующей моли, Сameraria ohridella (Lepidoptera,
Gracillariidae), в Украине. Сообщение 2 / И. А. Акимов, М. Д. Зеров, Н. Б. Нарольский и др. //
Вестник зоологии. – 2006. – Т. 40. – № 4. – С. 321–332.
2. Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных / К. К. Фасулати. – М. : Высшая
школа, 1971. – 424 с.
УДК 591.5:598.9 Листопадський М. А., Гавриленко В. С.
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ГНІЗДУВАННЯ ТА ЧИСЕЛЬНОСТІ
КАНЮКА СТЕПОВОГО BUTEO RUFINUS CRETZSCHMAR, 1827 У
БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ "АСКАНІЯ-НОВА" В ПЕРШІЙ
ПОЛОВИНІ 2011 РОКУ
Канюк степовий – хижий птах занесений до Червоної книги України (1994, 2009).
Незважаючи на його природоохоронний статус в останнє десятиліття він інтенсивно
відновлює свій ареал на території України.
У Херсонській області і зокрема у Біосферному заповіднику "Асканія-Нова" цей
вид достовірно почав гніздитися з 2009 року. У зазначеному році було зафіксоване одне
успішне гніздування в околицях заповідної ділянки природного ядра "Великий
85
ФАЛЬЦФЕЙНІВСЬКІ ЧИТАННЯ
Чапельський під". На початку гніздового періоду 2011 р. на території заповідника було
відмічено гніздування шести (!) пар цього виду. Відстань між гніздами цього птаха
складає від 4 км до 19 км. Середня відстань їх розташування відносно гнізд свого виду,
для території заповідника, складає 13,2 км. Гнізда влаштовуються виключно у стиглих
лісосмугах поряд зі стовбуром дерева на висоті 8,3±3,2 м від поверхні ґрунту.
Щільність цього виду для заповідника складає 3,6 особин на 1 км2. Розміри яєць (n=11)
58,4±1,56 × 52,0±8,3. Вага яєць (n=7) 60,7±6,8. Слід зауважити, що у заповіднику, окрім
зафіксованих пар, очікується гніздування ще однієї гніздової пари.
Під час двох експедиційних виїздів Північним Присивашшям та агроценозами,
що розташовані на південь від заповідника, степових канюків не зустрічали.
Таким чином, заповідний комплекс "Асканія-Нова", його природоохоронний
режим, умови природокористування та співвідношення представлених угідь, можуть
вважатися оптимальними для потреб цього виду та подальшого поширення його у
південній Херсонщині.
УДК 57.083.3.595.324-(282,243.7.) Майдебура О. П.
РАДІАЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ЛЮДИНУ В УМОВАХ
ПІВДНЯ УКРАЇНИ
Херсонська область відноситься до зони ризикованого землеробства. Тому
зрошення є необхідним фактором підвищення врожайності сільськогосподарських
культур у цьому регіоні. Зрошування земель тут відбувається за рахунок вод
Дніпровського басейну. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до сильного
забруднення води Дніпра радіоактивними продуктами розпаду урану, серед яких
основними дозоутворюючими радіонуклідами на теперішній час є довгоживучі 90Sr і
137Cs. Матеріали багатьох радіоекологічних досліджень у водних системах річки Дніпро
показали що радіонукліди що випали в наслідок Чорнобильської аварії поступово
переходять у річні системи та мігруючи у водних компонентах переміщаються до низу
по течії в регіони інтенсивного зрошувального землеробства
Рівень забруднення водойм в низові Дніпровського каскаду натепер не перевищує
Державних гігієнічних нормативів. Але треба враховувати те, що 90Sr і 137Cs – це не
природні, а штучні радіонукліди і призводять до додаткового не природного
опромінення живих організмів, в тому числі людини, малими дозами іонізуючої
радіації. Особливості дії малих доз радіації на екосистеми є найактуальнішою
проблемою сьогодення радіобіології і радіоекології.
Результати досліджень, одержані після аварії на Чорнобильській АЕС дозволяють
зробити висновок, що з числа основних можливих шляхів надходження радіонуклідів
до організму основний сумарний внеском у дозу внутрішнього опромінення складає
пероральний шлях надходження радіонуклідів з харчовими продуктами і становить
близько 98-99% дози внутрішнього опромінення. При цьому основним компонентом
внутрішнього опромінення, що є відповідальним за утворення дозового навантаження
на людину, виступає молоко - 60-80%, на м'ясо припадає 5-10%, на овочі - 5-6%. При
хронічному надходженні до організму людини штучних радіонуклідів,
розповсюджених в компонентах агроценозів, харчовий ланцюжок опромінення людини
є визначальним серед інших існуючих ланцюжків. На організм людини впливає дозове
навантаження іонізуючого випромінювання штучного та природного походження.
Радіонуклідний аналіз води Дніпровського басейну, що формує зрошувальну
систему Херсонської області показав, що з 1991 року і до теперішнього часу
концентрація 90Sr Чорнобильського походження в низові Дніпра стабілізувалась і
86