Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939-1945)

585 Pages·16.708 MB·Ukrainian

by  Пагіря О.

Олександр Пагіря
Між війнОю та МирОМ:
віднОсини Між ОУн і УПа
та збрОйниМи силаМи
УгОрщини (1939–1945)
літОПис УПа
бібліОтека  тОМ 12
litOPys UPa
liBrary — VOl. 12
Oleksandr Pahiria
Between war and Peace:
relatiOns Between OUn and UPa
and the armed FOrces OF
hUngary (1939–1945)
Toronto — Lviv Published by «Litopys UPA» 2014
літОПис УПа
бібліОтека — тОМ 12
Олександр Пагіря
Між війнОю та МирОМ:
віднОсини Між ОУн і УПа
та збрОйниМи силаМи
УгОрщини (1939–1945)
Торонто — Львів Видавництво «Літопис УПА» 2014
УДК 94(477)
ББК 63.3(4УКр+4УГо)6
П 12
Олександр Пагіря. Між війною та миром: відносини між ОУн і
УПа та збройними силами Угорщини (1939–1945)
Книга розповідає про військово-політичні відносини між україн-
ським підпіллям та УПА й угорською армією у роки Другої світової війни.
На основі широкого кола джерел різноманітного походження про-
стежується еволюція українсько-угорських стосунків від часу окупації
угорськими військами Карпатської України у березні 1939 р. до виходу
Угорщини з війни у квітні 1945 р. розглядаються головні етапи збройного
протистояння та мирних переговорів між УПА та угорськими військами
на Волині, південному Поліссі, Галичині та Закарпатті у 1943–1944 рр.,
аналізується зміст таємних домовленостей про ненапад та співпрацю
на антирадянській основі, а також їхній вплив на подальші контакти
й взаємодію двох сторін. Визначається роль міжнародно-політичних
факторів в українсько-угорських таємних переговорах.
Oleksandr Pahiria. Between war and Peace: relations between
OUn and UPa and the armed Forces of hungary (1939–1945)
The book deals with the military-political relations between the Ukrainian
resistance, the UPA and the Hungarian army during WWII. On the basis of
numerous and varied sources, the evolution of Ukrainian-Hungarian relations
are traced since the Hungarian occupation of Carpathian Ukraine in March
1939 until Hungary’s exit from the war in April 1945, and the main stages of
both the military confrontation and the peaceful negotiations between the
UPA and the Hungarian army in Volyn, Southern Polissia, Halychyna and
Transcarpathia in 1943–1944. Secret agreements and the influence they
had on further contacts and activities of both sides are analyzed. An attempt
is also made to determine the international political factors that may have
played a role in Ukrainian-Hungarian negotiations.
КореКТА:
Леся Луньо-ДуДа, Євген Луньо
ВІДПоВІДАЛЬНИЙ реДАКТор
Петро Й. ПотіЧниЙ
ЗАСТУПНИК ВІДПоВІДАЛЬНоГо реДАКТорА
ігор Гомзяк
ISBN: 978-966-2105-51-3 (Ukraine) © Літопис УПА, 2014
ISBN: 978-1-897431-55-9 (Canada) © Litopys UPA, 2014
70-ліття ствОрення
УкраїнськОї гОлОвнОї визвОльнОї ради
(1944–2014)
ФУндатОрОМ
цього тому є
МихайлО ЦяПа
Народився 4 січня 1923 р. в селі Мозолівка (тепер – Підгаєцьк ого
району Тернопільської області). Семирічну освіту здобув у рідному
селі. За німецької окупації відвідував Учительську семінарію в рогатині,
яку завершив матурою у 1944 р. Тут, в рогатині, у 1941 р. вступив до
Юнацтва оУН. 1944 року був забраний до дивізії «Галичина», однак кін-
цево приділений до німецької дивізії «Вікінґ». Після рекрутського вишко-
лу відісланий на совєтсько-німецький фронт над р. Нарвою у Польщі.
Під кінець цього ж року повернувся до дивізії «Галичина», яка тоді
перебувала на Словаччині, де відбув підстаршинський вишкіл. Згодом,
разом з Дивізією, пройшов маршем від Словаччини до Словенії, а піз-
ніше – перекинений на фронт до Австрії, де й застав закінчення війни.
Після війни оселився у Мюнхені, де студіював економіку, вступив-
ши у 1946 р. до Української Високої економічної Школи. Після закінчен-
ня шести семестрів перейшов до Українського Вільного Університету.
В 1950 році переїхав до США. Працював у математичній бібліотеці
при Мічіґенському Університеті аж до виходу на пенсію. Брав участь
у молодечих та громадських організаціях українців, був активний у
суспільно-політичному житті, належав до СУМА, ТУСМ, ооЧСУ, УККА,
АБН та Студентської громади, де був членом дирекції Українського
Музею та Українського Культурного Центру в Детройті. На даний час
(2014) проживає у місті Ан Арбор (Мічіґен, США).
Щедрий меценат ґрунтовного збірника під редакцією Василя
Ліщинецького і Богдана Лаповика «Підгайчани в боротьбі за волю
України» (Тернопіль, «Горлиця», 2000) та інших історико-краєзнавчих
праць. Автор спогадів «Мозолівка: Спомини, роздуми, розповіді»
(Херсон, ВАТ, 2011).
* * *
Mykhajlo Ciapa was born January 4, 1923 in v. Mozolivka (now Pidhaitsi
Raion, Ternopil Oblast). He completed seven grades of the village school
and during the German occupation entered the Teachers’ Seminary in
Rohatyn which he completed in 1944. In Rohatyn in 1941 he joined the
Youth section of the Organization of Ukrainian Nationalists. In 1944 he was
inducted into the Division «Halychyna» but assigned to the German Division
«Wiking». Upon completion of basic training he was sent to the German-
Soviet front on the river Narew (Narva) in Poland. By the end of the year
he was reassigned to the Division «Halychyna» which was then based in
Slovakia where he completed the non-commissioned officers training. With
the Division he marched from Slovakia to Slovenia and finally to the front
lines in Austria where the war ended for him in 1945.
After the war he settled in Munich, Germany where he studied
economics at the Ukrainian High Economic School and the Ukrainian Free
University. In 1950 he migrated to the USA and worked at the Mathematics
Library of the University of Michigan until his retirement.
Very active in Ukrainian youth and social and political organizations
such as the Association of Ukrainian Youth of America, Association of
Ukrainian Student Youth, Organization in Defense of Four Freedoms of
Ukraine, the Ukrainian Congress Committee of America, the Anti-Bolshevik
Bloc of Nations and the Student Hromada, he was also a member of the
board of the Ukrainian Museum and of the Ukrainian Cultural Center in
Detroit, Michigan. He lives in Ann Arbor, Michigan.
He also generously supported the fundamental compilation,
«Pidhaichany v borot’bi za Voliu Ukrainy» (Ternopil’, Horlytsia, 2000), edited
by Vasyl Lishchynetskyi and Bohdan Lapovyk and other historical works. He
authored his memoirs entitled «Mozolivka: Spomyny, rozdumy, rozpovidi»
(Kherson, VAT, 2011).
встУП
Український визвольний рух середини ХХ століття розгортався
у певному геополітичному контексті, який визначав умови бороть-
би за незалежність та його зовнішньополітичні орієнтації. У різні
періоди своєї історії організація Українських Націоналістів (оУН)
та створена нею у роки Другої світової війни Українська Повстан-
ська Армія (УПА) на рівні з іншими державними та недержавними
суб’єктами світової політики вступала в контакти та союзи, прово-
дила переговори та співпрацювала з різними країнами та органі-
заціями. Вивчення цих контактів і того контексту, в якому розгор-
талася ця боротьба, вкрай важливе для розуміння феномену оУН
і УПА та їхнього місця в європейській історії.
Запропонована книга присвячена маловивченій сторінці іс-
торії – відносинам між українським підпільно-повстанським ру-
хом та збройними силами Угорщини у роки Другої світової вій-
ни. Попри певну вторинність, на перший погляд, цих взаємин
на тлі стосунків із іншими важливими гравцями – Німеччиною,
СрСр, польським підпіллям тощо, варто відзначити, що угорський
вектор був одним із ключових у військово-політичній діяльності
українського самостійницького руху в 1943–1944 рр. За посеред-
ництвом контактів з угорськими керівними колами останній на-
магався повернути собі суб’єктний статус у міжнародних відно-
синах. З іншого боку, в роки війни Угорщина здійснювала окупа-
ційну політику на українських землях і була змушена контактувати
з україн ськими національно-визвольними силами, вступаючи з
ними у протистоян ня та переговори.
7
«Повстанська дипломатія», до якої вдавалося керівництво оУН
та УПА у взаємовідносинах з угорськими військами на окупованій
території України, стала одним із проявів «закулісної гри», прак-
тикованої майже усіма учасниками світового збройного конфлікту
(німецькими, словацькими, румунськими, італійськими, латвійськи-
ми військами, радянськими партизанами, польським підпіллям та
АК, югославськими четниками, грецькими партизанами, англо-
американськими союзниками тощо). Українсько-угорські таємні
переговори про ненапад у роки війни не були чимось унікальним
на тлі інших подібних практик і вписувалися у загальну європей-
ську тенденцію.
В такому разі як трактувати подібні контакти українського по-
встанського руху з військами сателіта гітлерівської Німеччини?
Чи можна їх вважати проявом колабораціонізму? Як намагався
показати автор, українсько-угорські військово-політичні контакти
виникли значною мірою всупереч логіці нещадної війни Третього
рейху на сході і здійснювалися за спиною нацистів (хоча останні
і намагалися згодом їх використати у своїх інтересах, проте без-
успішно), а подекуди навіть проти них. Хоча прагнення керівництва
оУН та командування УПА відколоти від Берліна його дунайського
союзника не увінчалося успіхом (що, з точки зору Будапешта, було
абсурдним в умовах війни), втім чітко засвідчило позицію україн-
ського підпілля у веденні переговорів з угорськими керівними ко-
лами та певні кроки на шляху до формування антитоталітарного
союзу проти СрСр та Німеччини. Зрештою, ці контакти базувалися
на розрахунку можливості реалізації середземноморської стратегії
британського прем’єра В. Черчилля, який певний час наполягав
на відкритті «другого фронту» західних союзників на Балканах, аби
вивести Угорщину, румунію та Болгарію із гітлерівської коаліції і
не допустити окупації центральної та південної частини континен-
ту Червоною армією. Угорці шукали виходу з війни за допомогою
таємн их переговорів про укладення сепаратного миру із західними
альянтами, в той час як українські повстанці зі свого боку намага-
лися вийти за їхнім посередництвом на англо-саксів, щоб отрима-
ти зовнішню підтримку у протистоянні зі сталінською імперією, яка
прагнула встановити свій диктат у Європі.
Унікальність взаємовідносин між оУН і УПА та угорською армією
у роки війни в історичному контексті полягає у тому, що це один
із небагатьох прикладів «конструктивних» угорсько-українських
стосунків у новітній час – в складних умовах Другої світової ві-
йни представники двох народів, залишивши позаду ворожнечу,
8
антагонізми, конфлікти і територіальні суперечки, змогли сісти за
стіл переговорів і домовитися на підставі збігу тактичних цілей та
інте ресів про взаємний ненапад і співпрацю у війні проти спільно-
го ворога – комуністичного режиму. Адже, що могло, наприклад,
змусити до перемовин начальника угорського генштабу Ференца
Сомбатгеї (що був командувачем угорських військ під час окупації
Карпатської України у березні 1939 р., влітку 1941 р. брав участь
у зайнятті південної Галичини і готував ґрунт для її подальшого
включення до складу Угорського королівства, а в липні 1942 р.
його військовий трибунал засудив до різних термінів ув’язнення
понад півтора сотні членів підпільної мережі оУН(б) на Закарпатті),
з одного боку, та члена Проводу оУН(б) Є. Врецьону, який був ак-
тивним учасником подій в Карпатській Україні та березневих боїв
проти угорських військ, після яких зазнав жорстоких катувань в
угорських концтаборах і тюрмах, з іншого? Те ж стос ується Голов-
ного Командира УПА р. Шухевича та командира Во «Говерля» гру-
пи УПА-«Захід» І. Бутковського, які у 1938–1939 рр. були причетні
до формування Карпатської Січі, а останній під час боїв з угорцями
поблизу Хуста навіть був поранений у тильну частину голови, вна-
слідок чого на деякий час втратив зір і згодом зазнав «всіх радо-
щів» перебування в угорських таборах. Чи не пам’ятали вони про
ці події, коли проводили переговори з угорськими окупаційними
військами на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр.? Що керувало
ними у цих миротворчих місіях?
однак ця книга не про союзництво чи «бойове побратимство»
(хоча також і про це), а радше про широкий і складний комплекс
чинників, що визначали доволі непрості відносини між оУН і УПА
та угорською армією у роки Другої світової війни. Автор намагався
розплутати «нитку Аріадни» українсько-угорських взаємин періоду
наймасштабнішого воєнного протистояння у світі і показати, де
проходила в них межа між миром та війною у цей нелегкий для
двох народів час.
***
Тема взаємовідносин між оУН і УПА та збройними силами
Угорщини в 1939–1945 рр. належить до «відносно нових» і не до-
статньо вивчених в історичній науці. Її дослідження було розпоча-
те на еміґрації діячами українського визвольного руху, яке згодом
продовжили історики діаспори. Зокрема, у цьому контексті можна
9
згадати праці М. Лебедя, Л. Шанковського, П. Мірчука, П. Й. По-
тічного, Ю. Тис-Крохмалюка, П. Содоля, В. Косика1.
Внесок діаспорних авторів у дослідження цієї теми полягав у
систематизації та публікації багатьох спогадів та окремих докумен-
тів, що сприяло формуванню джерельної бази проблеми. однак
слабка документальна основа залишила поза увагою українських
істориків на Заході чимало сюжетів у відносинах між оУН і УПА та
угорськими військами, натомість утвердилася тенденція до певної
ідеалізації українсько-угорських контактів у роки війни, внаслідок
чого поза орбітою історичного пізнання опинилися «незручні» для
такої візії аспекти.
У численних науково-популярних працях з історії оУН та УПА,
що були написані у радянський період, переважав войовничий іде-
ологічний підхід до оцінки діяльності українського самостійниць-
кого руху в роки Другої світової війни з примітивним очорнюван-
ням, свідомим перекручуванням фактів і документальних свідчень,
відвертими історичними фальсифікаціями, які мали на меті сфор-
1 Лебедь М. УПА. Українська Повстанська Армія: її ґенеза, ріст і дії у ви-
звольній боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну
Державу. Ч. 1. Німецька окупація України / М. Лебедь. – Дрогобич: Відро-
дження, 1993. – С. 77–78, 122; Лебедь М. Зовнішньополітична діяльність Ге-
нерального секретаріату закордонних справ УГВр / М. Лебедь // Сучасність. –
Мюнхен, 1986. – Ч. 7–8. – С. 187–199; The Ukranian Insurgent Army; Ukranian
information service / O. Martowych. – Munchen, 1950. – P. 14; Шанковський Л.
Українська Повстанча Армія // Історія Українського Війська. 2-е вид. доп. –
Вінніпеґ: Видавець Іван Тиктор, 1953. – С. 664, 685, 692; Шанковський Л.
Тринадцять літ: (Дії УПА й збройного підпілля оУН на терені Воєнної округи
Ч. 4 «Говерля» в 1943–1956 рр.) / Л. Шанковський // Альманах Станиславів-
ської землі: Збірник матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини /
ред. і упоряд. Б. Кравців. – Нью-Йорк–Торонто–Мюнхен, 1975. – С. 174;
Шанковський Л. Українська Повстанча Армія // Історія Українського Війська
(1917–1995) / Упоряд. Я. Дашкевич. – Львів: Світ, 1996. – С. 515, 541, 548–549;
Мірчук П. Українська Повстанська Армія, 1942–1952 / П. Мірчук. – Мюнхен:
Цицерон, 1953. – Львів: Львівська обласна рада Товариства української
мови ім. Тараса Шевченка, 1991. – С. 45–47; Tys-Krokhmaliuk Y. UPA warfare in
Ukraine. Strategіcal, tactical and organizational problems of Ukrainian resistance in
World War II. Preface by I. Wowchuk. Translated from Ukrainian by W. Dushnyck / Y.
Tys-Krokhmaliuk. – New York, 1972. – P. 26; Косик В. Україна під час Другої сві-
товой війни (1939–1945) / В. Косик. – К.–Париж–Нью-Йорк–Торонто: Либідь,
1992. – С. 464, 466; Потічний П. УПА та німецька адміністрація / П. Потічний //
Сучасність (Мюнхен). – 1993. – № 12. – С. 76; Содоль П. Українська Повстанча
Армія 1943–1949. Довідник другий / П. Содоль. – Нью-Йорк: Пролог, 1995. –
С. 31, 77, 91; Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943–1949. Довідник /
П. Содоль. – Нью-Йорк: Пролог, 1994. – С. 74.
10