Table Of Content

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1879-1926 КИЇВ 2009 Нчгь сь Мміочекой ІЧ.|.и я» К»рс-п*04»а*іг««исві* Мо«детм).і Прикуть изь Полтава Будинок у Полтаві (не зберігся) в якому народився С. Петлюра. Полтава. Поштівка поч. XX ст. Фото. Поч. XX ст. Полтавська духовна семінарія. Поштівка поч. XX ст. Усеукраїнський .... . • ; К а ГІ' ^ С И З М . V V • і* (Що мусить знати ношдий Українець ?) V І. Юп/0 ия Гідпу-Українську шкоду. Меморіальна таблиця на стіні колишньої Полтавської духовної семінарії. Фото. 2009 р. С. Петлюра серед учасників учитель ських курсів у Києві (позначений стрілкою). Фото 1913 р. Симон Петлюра - символ боротьби за українську державу Симон Петлюра народився 10 травня 1879 р. у м. Полтаві в родині Василя й Ольги (уродженої Марченко) Петлюр, полтавських міщан козацького походження. Початкову освіту отримав у церковно-приходській школі, а з 1895 р. навчався у Полтавській Духовній Семінарії. Тут у 1898 р. увійшов до таємного українського товариства, за що 1901 р. виключений із семінарії. З 1900 р. Симон Васильович - активний член громади, що стала ядром Революційної Української Партії (РУП) у Полтаві. 1902 р. почав співробітництво із «Літературно-науковим вісником» і восени того ж року, відчуваючи загрозу арешту, виїхав на Кубань до Катеринодару, де спочатку вчителював, а потім під керівництвом Ф. Щербини працював над архівами Кубанського Війська. Як активний діяч Чорноморської Вільної Громади, що була філією РУП, та автор публікацій у Будинок Наукового товариства Москва. ім. Шевченка у Львові. Поштівка. Поштівка. 1930-ті рр. Поч. XX ст. СОДЕРЖАНІЕ. Портрегь Н. В. Лисенка. I. II. В. Дпмік» (Вм-Ьсто некролога). А. А. Русою . II. Памятв П. В. Лисенка. С В. Петлюри...................... ПІ. Перед*!. спущепнпй зад-Ьеой. С. А. Ефремова. IV. Украпици ерсдп иолитнчееквгь тсильиих’ь. И. И Чижсвскто........................................................................... V. Украпиш п-ь иорЬЙшсЙ еороііййесоіі апгсратур'Ь. Дм. ЛІТБРАТУ І’Но-ІІ ДУ коші 11 Донцова..................................................................... . . . Я VI. Украввгкій театре. С. А. Буди........................................ VII. Мотиви укриянгкаго орнамепта. К. Шероцкаго . . В І С Т И II к. VIII К^ь ропросу украноскоч-ь ггнл-Ь А. II Нояицкаго. IX. На Украив-к п вігі; <*■.—За ігЬсяігь.—Областной музей имсни А. Н. Поля вт. ЕкатеринославЬ.— ___ Из-ь жкзнн укракнекой колоній гь Москвк.— ” ВИДАЄ Оре дфакодніюді Аи.м еДнмни тКраирлпоейн-кЧас-Крнаьрїошгоев о(йП).и—сьСммое ргтьь Часопис НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ШЕНИ ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ. и погребеніе Н. В. Лисенка........................................ 73 «Украинская жизнь». X. Бібліографія. Архиіп. Теслснко Мах. Могалянска- Москва, 1912 р. сгл*«цнпмил кокітгт го — Матерія.іи до української бібліографії. А. /. Калишевскаго—К. 3. Тихонович-ь. Рай и Адь вь ВОЛОДИМИР ГНАТИЖ. МИХАЙЛО грушевськнй. поззін Т. Г. Шевченка. С. Е—мола.—А. ДР ІВАН «РАНКО. шепмчь, Очеркь хуторсюогь хозяйств-ь губ. Н. Я.—Чистому сердцеїгь. Памяті З* |к-лпіл\іі№ В.дпоі.ід», Володимир Гхятюк Домамицького. С. Петлюри.—Строганові націонализм-ь. его сушиость, исторія н зад; СЯїд^СЬКіУК XI. Содсржаніе украннскихі. журналові».—Книг пившїя в-ь редакцію....................................• XII. Литературная л-Ьтопись . . . . . . . . . XIII. Обьявлеиія............................................................... Річним ІИ. Том X. У ЛЬВОВІ, 1900. З дрт«|чп Натв***1'* Томряегм Іі»п Шгнли Часопис «Літературно-науковий вістник». Львів, 1900 р. Ольга Петлюра з дочкою Лесею. Прап Фото. 1920 / закордонних виданнях партії («Добра Новина», «Праця») у грудні 1903 р. був заарештований. У березні 1904 р. звільнений «на поруки» і повернувся до Кисва. Восени цього ж року для партійно-організаційної праці й участі в редагуванні органу РУП «Селянин» виїжджає до Львова. Вкінці 1905 р. після амністії повернувся до Києва. На початку 1906 р. ще раз відвідав Львів як делегат утвореної з РУП Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), був учасником з'їзду галицької Української соціал-демократичної партії (УСДП), та вже у січні того ж року виїхав до Петербурга, щоб разом з П. Понятенком і М. Поршем редагувати місячник соціал-демократичного напряму «Вільна Україна», але в липні 1906 р. повернувся до Києва, де спершу працював секретарем у газеті «Рада», а в 1907— 1908 рр. - співредактором органу УСДРП «Слово». Одночасно він співробітничав із науковим журналом «Україна». 1909 р. С. Петлюра оселився в Москві. Щоб заробити нажиття, працював бухгалтером. Тут одружується з Ольгою Більською, яка народжує йому доньку Лесю. Революційні події в Україні. Весна. ВСЕ!9№ ! БЮЛЛЕТЕНЬ 1> 1917 р. Зеиск' ДОМИТЕТА ЮГО- АПАДНАГО ФРОНТА.= т і . ГїуьГТц , ги*»Мі*аП- тт» сиея | « 1 в г і, імпт ІИЛ»І» пип гиошжпі» «мм«м Г“п ’ Вінниця. :«Н яг* й»и 17 іри. ІЦ1ІІІ «и ю т мігимст •*■•«»»» іинці і.и«» №!*п/У-) г 1 Ев> лиш шч* «Бюлетень ко мітету Південно-Західного фронту». Київ, 13 листопада 1916 р. Тернопіль. Посвідчення С. Петлюри — заступника уповноваженого Всеросійського земського союзу при штабі IV армії. З липня 1916 р. Нагрудний знак Харків. «Україна». 1917 р. Чернівці. Перший Український полк ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Фото. Весна 1917 р. З 1912 р. С. Петлюра спільно з 0. Саліковським трудиться над підготовкою до друку журналу «Украинская жизнь», що побачив світ на початку 1917 р. Протягом 1916-1917 рр. у «Союз Земстві» обіймає посаду заступника уповноваженого «Союзу» на Західному фронті. Ставши головою Українського військового комітету Західного фронту, С. Петлюра був делегований на перший Всеукраїнський військовий з'їзд, що відбувся 18— 21 травня 1917 р. у м. Києві. Тут його обирають головою Українського Генерального Військового Комітету, а після утворення першого уряду УНР -- Генерального Секретаріату Центральної Ради (28 червня 1917 р.) - першим Генеральним секретарем військових справ. У цей часСимон Васильович всюенергію спрямовує настворенняукраїнських збройних сил, бореться з неприхильним ставленням до них деяких членів Центральної Ради й відкритим опором російських сил. Наприкінці 1917 р., не погоджуючись з політикою голови Генерального Секретаріату В. Винниченка, Генеральний Сеіф ета] Ц, Укр. Ради. На оста» ньому засіданню Ком:т§ту Ц. У. Р. о? ззно Генеральний Сскрагд-1 і І ріат Україн< ької Цеп гральної Ради де*я завідування справами внутрішніми, ®і- ї нансовнми, харчовими, земельними і ан. і в межах України і для виконання всіх | постанов Центральної Ради. Призіе ! чені: головою Секретаріату і генерал»-1 ним секретарем внутрішніх спрас—-Б. Засідання Українського генерального віймськового комівтету. Літо 1917 р. К. Винничепко; завідуючим Генер. С| -! У центрі голова УГВК С. Петлюра кретзріатом—П. Христюк; генеральнім (позначено стрілкою) секретарем фінансів—X. А. Бзрановф- кий; генеральним секертарем ■•ліжнацяЬ- і Газетне повідомлення про призначення кальних справ~С. О єфремов; генф. ! Українською Центральною Радою першого складу секретарем харчових справ М. М. | Генерального Секретаріату. Стасюк; генер. секретарем збмельяих "Робітнича газета". 31(18) череня 1917 р. справ—Б Марто;; генерзлйн. се»:ре#а- рем військових справ—С. В. Петлфа- генер. секретарем юстиц.ї - В. В.ІСа-і ловський. українська Центральна Вчора відбулося перше засідання <?ада секретаріату, на які»-, обговорювались! у к ■ і ■ і питання органи^ації й праці секрета- Лиих У ... |«| 7 *», с з ; 0 Ц Т 3 0. ріату. V? ізТІг Сш посвілчувться,но В В Т Я ВР А • члекои Геверелшого Сздрвїаріат} Лр.2квмя»і ’онтрвльноі Рад* / генврелівп- свгре-срь по еаравт: ві-сьговзл /. Голова і аіередшого Секретаріат*:^ ^ у( віальнз. і^сарь: уу ПУЧН Посвідчення Генерального секре таря військових справ С. Петлюри. 1917 р. Перший склад Генерального секретаріату Української Народної Республіки. (Перший справа - Генеральний секретар військових справ С. Петлюра). Київ. Фото. 1917 р. вийшов з уряду й виїхав на Лівобережжя, де організував Гайдамацький Кіш Слобідської України, який у січні-лютому 1918 р. відіграв вирішальну роль у боях за Київ і ліквідації більшовицького повстання, центром якого був Арсенал, взятий українськими військами під безпосереднім керівництвом С. Петлюри. Після гетьманського перевороту 28 квітня 1918 р. пан Петлюра став на чолі Київського губернського земства і Всеукраїнського союзу земств. У липні 1918 р. був заарештований гетьманським урядом, але через чотири місяці звільнений під тиском громадської думки. Переїхавши до Білої Церкви, де взяв участь у протигетьманському повстанні, увійшов до складу Директорії УНР й очолив Армію УНР як її Головний Отаман. Після відходу Армії УНР з Києва і від’їзду В. Винниченка за кордон 11 лютого 1919 р. С. Петлюра став головою Директорії, вийшовши одночасно з УСДРП. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах протягом 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії Кокарда головного убору вояків Армії УНР. Мітинг на Софійському майдані у Києві з нагоди відкриття 3-го Всеукраїнського військового з'їзду (в центрі — С. Петлюра, М. Грушевський та В. Винниченко). Фото. Жовтень 1917 р. Будинок Військового міністерства УНР у 1918 р. (нині вул. Б. Хмельницького, 11). Поштівка. Поч. XX ст. Четвертий Універсал Української Центральної Ради, яким проголошено державну самостійність УНР. Листівка. Січень, 1918 р. Будинок Військового міністерства УНР у 1918 р. (нині вул.Банкова, 2). Фото. 1920-ті рр. Поч. XX ст. Будинки Генерального штабу Армії УНР. Нині бульвар Т.Шевченка, 10 (не збергсята) та 12. Поштівка. Поч. XX ст. УНР (згодом об'єднаних армій УНР і УГА) проти більшовиків і Денікіна. Опинившись в оточенні ворожих сил у безвихідному становищі, зокрема після переходу з'єднань УГА до Денікіна, уряд УНР на чолі із С. Петлюрою 5 грудня 1919 р. виїхав до Варшави шукати підтримки й союзників, Армія ж УНР за його наказом пішла у перший Зимовий похід. Уклавши Варшавський договір і військову конвенцію із Польщею, військаУНР під проводом С. Петлюри спільно з польською армією повели наступ проти більшовиків і 7 травня 1920 р. зайняли Київ. Коли в червні того ж року об’єднані армії відступили з Києва, він продовжував боротьбу з більшовиками власними силами, але після перемир'я між Польщею й більшовицькою Росією у жовтні 1920 р. з’єднання Армії УНР у листопаді перейшли Збруч і були інтерновані до Польщі. Симон Петлюра з урядом перебував якийсь час у Тарнові, пізніше у Варшаві. Враховуючи вимогу Москви до польського уряду видати С. Петлюру, у кінці 1923 р. змушений був виїхати до Будапешту, а X, \ Карта залізниць України. іХс»*м,_— ••|-г. \ 1Ш(Л|,П /у* 1918 р. (фрагмент) ■5? Кзг>еі ^7СГ*/<ІУггЧ7О&ВГ^Ь . .лОїВМ^ ру** Кр,-Г п Р с..£ііь__)[рьь' \Ч ЕРМИГО! •4 Ц~Т& ■ - Мия*>НГІО Пльз&ь /! іес0» С■ *яСВп*Яй \ 5-Г© Зер»*іл 133 Вір со^ь\ цсїнотрп^ Л~л 4*л00гг»>!0і оботаня бон а болквавісаіса від Хрзягі 8ар *••«- с;.і г- л^адяадвго >ідд-ду д. Зудаацк.чоиу ут*ор«« огеЩ нЬКИНІ <=*! трозс «ев-ів, 5^-чому до чві ейсллїхьво аакгаїіасх 'Ш' - ІДЗЛГ.З-ЧДрв ЕуДкГИВ.- ; .-ї^; Лиехупі, сй ПШ?.САЬ; Біії**овяМ Г.иЮТр ШраСИИв, \7иМ£КЬ а орігік&ло* агідао: ,| Діо?к*ЗоіасО кК.ЧвЗ/»иОиГлоя оКііі ЯІОХ*р«**а < КІЕВТ? V /мАдоДО V У»~.г • ; хГф&рч**.* о /Ги» Ж)»т»ьі Япт**ь \Т /іохвица; \ 5а*?/ьч -А О Г:ИРЯТЦн-Ь\^3«*„; / \ ____ „ Наказ військового мінстра УНР про їй. (с їЛІкІї ’і' створення комісії по зясування обставин ^ е я & г ^ '"' ^гду* , бою під Кругами. 5 березня 1918 р. 7ЄЛЬПЯ \ЛІДГИНЬ \зСКВИРА ^-Г1ах*р4*цьі Іїі««тг1р полт/ Похорони героїв Круг у Києві. 23 березня 1918 р. Символічна могила на місці поховання героїв Круг на Аскольдовій могилі в Києві. Фото. 2008 р. «»мгшн\щи, «ШГМОГО «Симон Петлюра. Його життя Козаки Гайдамацького Коша Слобідської України біля і праця-. Михайлівського Золотоверхого собору у Києві Київ. 1918 р. (в центрі — С. Петлюра). Фото. 1918 р. потім до Відня й Женеви. Врешті з кінця 1924 р. оселяється в Парижі. Тут керує діяльністю екзильного уряду УНР і засновує тижневик «Тризуб». Паризький період життя С. Петлюри характерний активною публіцистичною діяльністю: в цей час він друкує велику кількість статей на теми громадсько-політичного й культурного життя з наголосом на питаннях національного визволення України, почасти й літературно-мистецького змісту. Переважна більшість їх вміщується у «Тризубі», де він також багато писав на теми української революції 1917-1921 рр., про завдання еміграції і становище України під більшовиками. Велику увагу політик приділяв консолідації української політичної еміграції, намагався порушити українську справу на міжнародній арені. 25 травня 1926 р. у м. Парижі на вулиці Расіна куля більшовицького агента обірвала життя великого сина України. Поховали С. Петлюру на паризькому цвинтарі Монпарнас. Головний убір однострою вояків Будинок Міністерства шляхів Української Держави Армії УНР. 1920-ті р. (перший праворуч, нині бульвар Т. Шевченка, ) у якому в ніч з 13 на 14 листорада 1918 р. відбу лося установче засідання Директорії УНР. Фото. Поч. XX ст. Парад військ на Софійському майдані з нагоди вступу Директорії Української Народної Республіки до Києва (в центрі голова Директорії УНР С. Петлюра, праворуч — полковник Є. Коновалець.) Кадр кінохроніки. 19 грудня 1918 р. Газета «Україна». Київ. 2—3 листопада 1919 р. У Н 1 Ш Ї Н Д ' Щ-—И= ЩОІДЕІННЯГ ГАЗШЕТИ ==•==Ш- ' .-.У" Я І V І:. І.''І—Іі . ч.-л . !>•«.«* І9ГЛ року Ч. Старшини Армії УНР. Поштівка 1919 р. З іменем Симона Петлюри пов'язана боротьба українського народу за свою державність у 1917-1921 рр. Він є яскравим представником борців, які до останньої хвилини свого життя залишалися вірними ідеї державної самостійності України. Спи, Симоне, тихо, тихо, Поки Бог розбуде, Наша Ненька-Україна Тебе не забуде... Акт Злуки УНР та ЗУНР в єдиу Українську Народну Республіку. 22 січня 1919 р. Проголошення Акту Злуки на Софійському майдані у Києві. Фото. 22 січня 1919 р. Зустріч мешканцями м. Фастова Голови Директорії УНР С. Петлюри після звільнення міста від більшовицьких військ. Фото. 1919 р. Генерала Армії УНР М. Капустянський. ' Фото. І Поч. 1920-х рр. [ Нагороди генерала М. Капустянського. «Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло— НезалежнаДержаваУкраїнська— перетвориться в дійсність...». Симон Петлюра.