Українці Кубані в 1792-1921 роках. Еволюція соціальних ідентичностей

543 Pages·2009·3.72 MB·Ukrainian

by  Білий Д. Д.

Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України

Донецький юридичний інститут Луганського
державного університету внутрішніх справ
ім. Е. О. Дідоренка

БІЛИЙ Д. Д.

Українці Кубані в 1792-1921 роках.
Еволюція соціальних ідентичностей

Львів – Донецьк, 2009
ББК
УДК

Б Білий Д. Д. Українці Кубані в 1792-1921 роках. Еволюція
соціальних ідентичностей : Монографія. – Львів – Донецьк:
Східний видавничий дім, 2009. – 543 с.

ISBN 978-966-317-043-5

У монографії досліджується процес еволюції соціальних ідентичностей (етніч-
ної, станової, реґіональної, національної) українців Кубані від початку освоєння цього
реґіону чорноморським козацтвом в 1792 р. до створення Кубанської Народної Респуб-
ліки в 1917-1921 рр. На основі широкого кола архівних джерел висвітлюються процеси
освоєння українською спільнотою Кубані, трансформації соціальної структури Чорно-
морського козацького війська в умовах Кавказької війни та особливості взаємовідносин
кубанських українців з іншими етнічними спільнотами Північно-Західного Кавказу.
Докладно розглядаються механізми збереження та розвитку основних типів соціальних
ідентичностей українців реґіону, обставини ствердження української національної іде-
нтичності серед українців Кубанської області в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.
та особливості інтеграції Кубані в загальноукраїнських національний дискурс. Проана-
лізовано фактори, які обумовили специфіку державотворчих процесів на Кубані в зага-
льному контексті Української національно – демократичної революції 1917-1921 рр.

Науковий редактор
доктор історичних наук, професор Литвин М.Р.,
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

Рецензенти
доктор історичних наук, професор Пірко В.О.,
Донецький національний університет
доктор історичних наук, професор Сухий О.М.,
Львівський національний університет імені Івана Франка
доктор історичних наук Шкраб’юк П.В.,
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту українознавства ім.
І. Крип’якевича НАН України

ISBN 978-966-317-043-5

© Білий Д. Д., 2009
© Макет „Східний видавничий дім”, 2009
З М І С Т

Перелік скорочень ………………………………………………….........6
Вступ ………………………………………………….………………….7
Розділ І. Методологія, стан наукової розробки та джерельна
база дослідження …………………………………………………........12
1.1. Методологічні та теоретичні основи дослідження …………12
1.2. Історіографія проблеми ……………………………………....25
1.3. Джерельна та археографічна база дослідження …………….33
Розділ 2. «Брама народів». Формування Кубані як
історичного реґіону від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. …45
2.1. Кубань – простір уявний та географічний ……………………45
2.2. Північно-Західний Кавказ в орбіті
Середземноморської цивілізації ……………………………....49
2.3. Історичний розвиток в ранньому середньовіччі ……………..53
2.4. Тмутороканське князівство. У просторі Київської Русі ……..55
2.5. Ґенуезькі колонії. У просторі Латинської цивілізації ………..59
2.6. Адиги – автохтонне населення Лівобережної Кубані ……….60
2.7. Правобережна Кубань як Дешт-і-Ногай.
У складі Кримського ханату та Османської імперії ………….73
2.8. «Світла Кубань». Військо Кубанське Ігнатове Кавказьке .......78
2.9. Між трьома імперіями. Боротьба за Північний Кавказ
Російської, Османської та Перської імперій …….….….….….82
2.10. Посилення експансії Російської імперії на Північно-
Західному Кавказі в другій половині ХVІІІ ст. ….….….…...88
Розділ 3. Освоєння Правобережної Кубані українцями
в 1792-1860 рр. ……………………………....……………………...….98
3.1. Ліквідація Запорозької Січі та утворення
Чорноморського козацького війська …………………………..98
3.2. У пошуках нового Порубіжжя. Передумови переселення
Чорноморського козацького війська на Кубань …………….119
3.3. Дипломатична місія А. Головатого в Петербурзі 1792 р. …..121
3.4. Переселення Чорноморського козацького війська на
Правобережну Кубань у 1792-1794 рр. ……………………....125
3.5. «В козаки на Чорноморію». Український міґраційний
рух в першій половині ХІХ ст. …………………………….....133
3.6. Між звичаєвим правом та імперським законодавством.
Реґламентація статусу чорноморського козацтва в правовій
системі Російської імперії ……………………………....…….152
3.7. Чорноморія в адміністративно-територіальній
системі імперії ……………………………....…………………159
3
3.8. «Перський бунт» 1797 р. – зіткнення двох типів козацької
ідентичності …………………………….......………………….164
3.9. Трансформація соціальної та економічних структур
чорноморського козацтва в першій половині ХІХ ст. ………175
Розділ 4. Чорноморське козацтво в умовах Кавказької
війни (1792 – 1860 рр.). ……………………………....………………178
4.1. Особливості Кавказької війни на Північно-Західному
Кавказі в першій половині ХІХ ст. …………………………...178
4.2. Економічна і військова орґанізація адигських спільнот
у першій половині ХІХ ст. та взаємовідносини
адигів з чорноморськими козаками…………………………...183
4.3. Чорноморські козаки у бойових діях Кавказької війни …….195
4.4. Чорноморські пластуни як соціокультурний феномен
Кубанського фронтиру першої половини ХІХ ст. …………..205
4.5. Участь Азовського козацького війська в колонізації
Північно-Західного Кавказу ……………………………....….210
4.6. «Весна народів» та Кавказька війна. Чорноморське козацьке
військо в планах польського
національно-визвольного руху. ……………………………....221
Розділ 5. Чорноморія – кавказька Україна. Механізми
збереження та функціонування етнічної та станової
ідентичностей чорноморського козацтва ………………………...230
5.1. Дворяни другого розряду. Еволюція чорноморської
козацької старшини ……………………………....…………...230
5. 2. Отамани Чорноморського козацького війська ……………...237
5.3. Віднайдення України. Діяльність Я. Кухаренка …………….244
5.4. Чорноморія як «Кавказька Україна». Дискурс
Чорноморії у творчості І. Попка ……………………………...256
5.5. Ментальне освоєння Кубані чорноморцями
у ХVІІІ – ХІХ ст. ……………………………....………………260
5.6. Роль релігії та освіти в становленні станової та національної
ідентичності чорноморського козацтва ……………………...262
5.7. Всесвіт кубанської чорноморської станиці ………………….273
Розділ 6. Інтенсифікація національної та станової (козацької)
ідентичностей українців Кубані в другій половині
ХІХ – початку ХХ ст. …………….......................................................289
6.1. Ліквідація Чорноморського війська та спротив козацтва
планам переселення на Закубання (поч. 60-х рр. ХІХ ст.) ……….....289
6.2. Соціально-економічні зміни в другій половині ХІХ –
на початку ХХ ст. ………………….………………….……….303
6.3. Становлення української національної ідентичності
4
серед українців Кубані в другій половині ХІХ ст. ………….317
6.4. Осмислення історії України та козацтва у творчості
Василя Мови (Лиманського) ………………….……………....324
6.5. Діяльність кубанських фольклористів та етнографів
як один з факторів закріплення національної ідентичності
українців Кубані наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. …..…329
6.6. «Кубанський проект» української модерної нації. Україн-
ський рух на Кубані наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
як складова загальноукраїнського національного руху ….....337
6.7. Перебіг громадсько-політичних та культурно-просвіт-
ницьких процесів на Кубані наприкінці ХІХ –
на початку ХХ ст. …...............................................................…342
6.8. Демократична революція 1905 – 1907 рр. і
Кубанська область ….............................................................…357
6.9. Розвиток кооперативного руху серед кубанських
українців на початку ХХ ст. …..…...........................................360
6.10. Практики закріплення козацької станової та
реґіональної ідентичностей на початку ХХ ст. …..............…365
Розділ 7. Між двох вогнів. На шляху державного
самовизначення в 1917 – 1921 роках …..……..……..……..……....375
7.1. Від Кубанської області до Кубанської Народної Республіки 375
7.2. Взаємовідносини між Кубанським Краєм і
Добровольчою армією …..……..……..……..……..……..…...392
7.3. Діяльність провідника національного руху М. С. Рябовола ..407
7.4. Між станом і нацією: пошуки спільної ідентичності
громадян Кубанської республіки…..……..……..……..…..…413
7.5. На шляху до Соборної України. Взаємовідносини між
Кубанським Краєм та українськими державними
утвореннями …..……..……..……..……..……..……..…….....417
7.6. Український повстанський рух на Кубані в 1918–1021 рр. ...426
7.7. Чи спрацювала українська національна ідея
на Кубані в 1917 – 1921 роках? Дискусія між
Л.Бичем та П.Сулятицьким у 20-х рр. ХХ ст. . …..…….....…437

ВИСНОВКИ …..……..……..……..……..……..……..……................445
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ...……465
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК …..……..……..……..……..……..……...520
SUMMARY …..……..……..……..……..……..……..……..................539
АННОТАЦИЯ …..……..……..……..……..……..……..…….............540

5
П Е Р Е Л І К С К О Р О Ч Е Н Ь

ВСЮР – Вооруженные силы Юга России
ДАКК – Державний архів Краснодарського Краю
ДАРО – Державний архів Ростовської області
ДАРФ – Державний архів Російської Федерації
КОП – Краевой отдел пропаганды
КоПА – Кубанська Повстанська Армія
НТШ – Наукове товариство ім. Шевченка
ОЛИКО – Общество любителей изучения Кубанской области
ОСВАГ – Осведомительное агенство
ПСЗРИ – Полное собрание законов Российской империи
РДВА – Російський державний військовий архів
РУП – Революційна українська партія
УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія
УНР – Українська Народна Республіка
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів
влади і управління України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських
об'єднань України

6
В С Т У П

25 серпня 1792 року флотилія Чорноморського Козацького Вій-
ська висадила на Таманський півострів першу партію козаків-
переселенців, поклавши тим самим початок масової колонізації укра-
їнцями Кубані. Освоєння в тяжких умовах нового простору, участь у
Кавказькій війні, боротьба за збереження українських козацьких тра-
дицій та рідної культури, спроба створити власні державні структури
в 1917 – 1921 рр., українізаційний рух, який охопив Кубань у 20-х рр.
ХХ ст. та його брутальне згортання в наступному десятиріччі, що су-
проводжувалося масовими репресіями, депортаціями та Голодомо-
ром, тотальна русифікація – усе це надало українській спільноті реґі-
ону неповторної своєрідності та унікальності.
Обрання автором історії українців Кубані головною темою свого
дослідження було обумовлене декількома обставинами. Важливу роль
відіграв особистий досвід безпосереднього знайомства з життям ку-
банської станиці, де значною мірою і зараз зберігається українська
мова, українські народні звичаї та традиції. В той же час, на офіцій-
ному рівні, переважна більшість етнічних українців Краснодарського
краю вважається росіянами. Втім, згідно із загальноросійським пере-
писом 1897 р., населення Кубанської області складало 1911133 особи
1, з них українців було 949833 особи або 49,7% 2. У відділах, розташо-
ваних на терені колишньої Чорноморії, тобто Правобережної Кубані,
вони мали абсолютну кількісну перевагу. Так, у Катеринодарському,
Єйському, Темрюцькому відділах українці складали 702931 особу або
81,1% 3. Сільськогосподарський перепис 1917 р. засвідчив, що загаль-
не населення Кубані складало вже 2415089 осіб. З них українців –
56% 4. Офіційна кількість українців у межах сучасного Краснодарсь-
кого краю на 1926 р. складала 1644380 осіб, або 54,1% від загальної
кількості населення. У цілому на території Правобережної Кубані –
терені колишнього Чорноморського Війська (Кубанська округа, Єй-
ський, Кущевський, Старомінський райони) українці численно пере-

1 Македонов Л. В. Население Кубанской области по данным вторых зкземпляров листов переписи 1897 г.
/ Л. В. Македонов. – Екатеринодар, 1907. – 546 с.
2 Там само – С.570.
3 Там само – С.571.
4 Державний Архів Краснодарського краю (далі – ДАКК). – Ф.Р-234. – Оп.І. – Спр.73. – Арк.73.
7
важали – 1110352 особи, або 73% від усього населення 5. У цілому,
тільки за офіційними даними перепису 1926 р. українців Північного
Кавказу нараховувалося 3106652 осіб, або 37,1%, а серед сільського
населення – 41%, українці становили найбільшу національну групу в
Північнокавказькому краї після росіян (45,9%) 6. Процеси тотальної
русифікації на Кубані, які розгорнулися на початку 30-х рр. ХХ ст.,
спричинили стрімке зменшення офіційної статистики українців Крас-
нодарського краю7. Згідно з переписом 1939 р., кількість українців
зменшилася до 4,9%, під час наступних переписів цей відсоток істот-
но не змінювався, а згідно з переписом 2002 р. – узагалі скоротився до
2,57 %8.
Латентна політика продовження русифікації, спрямована на змі-
ну національної ідентичності українців Кубані триває й зараз. Досить
гострі дебати точаться в колі кубанських науковців навколо етнічної
приналежності значної частини мешканців Кубані як на сучасному
етапі, так і в історичній ретроспективі9. Керівництво української дер-
жави, на жаль, не достатньо надає допомогу українцям східної діас-
пори. Відповідно, більша частина сучасних етнічних українців реґіону
переймаються проблемою власної самоідентифікації. Одним з напря-
мів розв’язання цього питання, на наш погляд, є об’єктивне, далеке
від політичної заанґажованності висвітлення історії українців Кубані,
що в першу чергу й обумовлює актуальність теми дослідження.
Аналіз сучасного становища української спільноти Кубані є немож-
ливим без дослідження її історичного минулого, і в цьому контексті
провідною проблематикою стає еволюція соціальних ідентичностей.
Постановка проблеми. Звертаючись до історії кубанських укра-
їнців, які розпочали в 1792 році довготривалий процес освоєння цього
реґіону й згодом утворили своєрідну, досить унікальну спільноту, яка
відзначилася своєрідними соціальним, економічним та культурним
розвитком. На цьому тлі виникає проблема їх самоідентифікації. Ви-
значення переселенців з українських земель на Кубань саме як украї-

5 Центральний державний архів громадських організацій України (далі ЦДАГОУ). – Ф.І. – Оп.20. –
Спр.2894. – Арк. 68 – 82.
6 ЦДАГОУ.- Ф.І. – Оп.20. – Спр.2894. – Арк. 82.
7 Детальніше див.: Білий Д. Зміни у складі українського населення Кубані в 1932–33 рр. / Д. Білий // До-
нецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк, 2004. – Т. 2. – С. 87–94.
8 Державний Архів Краснодарського краю (далі ДАКК). Ф.Р – І547. – Оп.І. – Спр.4. – Арк.3; Ракачёв В.
Н. Украинцы на Кубани: особенности демографической истории / В. Н. Ракачёв // Кубань – Украина.
Вопросы историко-культурного взаимодействия. – Краснодар, 2006. – С. 53.
9 Див.: Авраменко А. Третя збірка «Кубань-Україна» і проблеми кубанської україністики (з практики
діяльності сучасних українських громадських фундацій на Кубані) / А. Авраменко // Донецький вісник
Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк, 2009. – Т. 25. – С. 182–196.; Чумаченко В. Идентичность
кубанского казачества (научный и идеологический аспекты проблемы) / В. Чумаченко // Культурні
зв’язки Донеччини з українським зарубіжжям: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк:
Донецьке відділення Товариства «Україна-Світ». Східний видавничий дім, 2004. – С. 194–200.
8
нців має, зрозуміло, ретроспективний узагальнюючий характер. І хоча
усвідомлення власної української (малоросійської) етнічної ідентич-
ності завжди було властиве переселенцям з України, тим не менше,
можна зробити спробу визначити роль інших типів колективних іден-
тичностей, які на певних етапах історії української спільноти Кубані
відігравали не менш важливу, а іноді й головну, роль, визначаючи ло-
гіку дій у конкретних історичних обставинах. Проблема формування,
функціонування та змін типів колективної ідентичності української
спільноти Кубані має евристичний потенціал та викликає особливе
зацікавлення тому, що саме ідентичність є головною ланкою, яка по-
єднує індивідуума з певною спільнотою, до якої він належить. Вини-
кає питпання – яким чином дослідження ідентичності дозволяє бачи-
ти в індивідуумах, які жили в минулому, не іграшки жорстких істори-
чних «законів розвитку», але повноцінних суб’єктів, що створювали
власні «стратегії виживання» відповідно до власних уявлень та «прак-
тичних схем», напрацьованих у межах суспільного досвіду.
Об’єктом дослідження є українське населення Кубані в 1792-
1921 роках, предметом дослідження – еволюція соціальних ідентич-
ностей (етнічної, станової, реґіональної, національної) українського
населення Кубані у вищевказаний період. Визначені об’єкт, предмет
та проблеми екстраполють наступну мету нашого дослідження, а саме
проаналізувати трансформацію та взаємодію основних типів соціаль-
ної ідентичності українців Кубані в контексті соціополітичних проце-
сів кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.
Для досягнення мети необхідно розв’язати наступні завдання:
1) визначити етнополітичні умови формування Чорноморського коза-
цького війська, причини та обставини його переселення на Кубань та
особливості адаптації чорноморського козацтва в цьому реґіоні;
2) розглянути трансформацію соціальної структури Чорноморського
козацького війська в умовах Кавказької війни та особливості взаємо-
відносин кубанських українців з іншими етнічними спільнотами Пів-
нічно-Західного Кавказу; 3) проаналізувати механізми збереження та
розвитку основних типів соціальних ідентичностей українців реґіону
в період існування Чорноморії, як окремої автономної адміністратив-
но-територіальної одиниці; 4) висвітлити основні процеси стверджен-
ня української національної ідентичності серед українців Кубанської
області в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. та особливості інтег-
рації Кубані в загальноукраїнський національний дискурс;
5) проаналізувати фактори, які обумовили специфіку державотворчих
процесів на Кубані в загальному контексті Української національно-
демократичної революції 1917-1921 рр.; 6) розробити періодизацію
9
еволюції соціальних ідентичностей українців Кубані в період 1792 -
1921 рр.; 7) виокремити вплив зовнішніх факторів (російський, туре-
цький, польський) на формування національно-політичних орієнтацій
українців Кубані.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від початку
масової колонізації українців на Кубань у 1792 році й до 1921 року. У
цей період відбувається розвиток української спільноти реґіону як пе-
вної автономної одиниці (це стосується її козацької частини), яка в
певні періоди могла відносно самостійно визначати напрями свого
розвитку та зберігала механізми, які реґулювали та зберігали відчуття
власної етнічної та станової (козацької) специфіки. Ліквідація Кубан-
ської Народної Республіки в 1920 р., придушення масових козацьких
повстань у 1921 р., спрямованих на відновлення кубанської держав-
ності, та встановлення на Кубані радянської влади, поклало початок
принципово іншому етапові в житті українців реґіону – автономію ко-
зацької складової було остаточно зліквідовано, і Кубань було втягну-
то в принципово іншу систему політичних, соціально-економічних та
культурних відносин, що потребує окремого дослідження.
Відповідно до проблематики визначено й структуру книги, яка
виокремлює певні етапи в історії Кубані залежно від змін, які відбу-
валися в структурі, організації, соціальній та економічній ситуації в
житті української спільноти реґіону. У першому розділі розглядають-
ся методологічні, історіографічні та джерельні основи дослідження, у
другому розділі коротко подається загальний нарис історії Північно-
Західного Кавказу до початку його масової колонізації українцями,
особливості геополітичного положення та природних умов, форму-
вання як особливого історико-географічного реґіону; у третьому роз-
ділі розглядаються процеси трансформації Війська Запорозького у
Військо Чорноморське та його переселення на Правобережну Кубань
(Чорноморію), масового переселення українців у цей реґіон, яке не
припинялися до 60 – 80 рр. ХІХ ст. протягом більш ніж сімдесяти ро-
ків. Від початку масової колонізації українська спільнота Кубані жила
та розвивалась у контексті Кавказької війни, що, беззаперечно, впли-
нуло на особливості формування її колективної ідентичності, тому ми
вважали за доцільне розглянути трансформацію української спільноти
– чорноморського козацтва – у специфічних умовах воєнних дій на
Кавказі в окремому розділі. У п’ятому розділі особлива увага присвя-
чується ментальному освоєнню нових теренів українцями та станов-
ленню специфічної соціальної системи української спільноти, прак-
тиці створення унікальної автономної «кавказької України» – Чорно-
морії. Шостий розділ охоплює період від закриття «Кубанського фро-
10