Table Of Content

Ѵніве^сдли українських ГЕТЬМАНІВ Ѵніве^слли Павла ПолукоткА Універсали уирлінських ГЕТЬМАНІВ МАТЕРІАЛИ ДО УКРАЇНСЬКОГО ДИПЛОМАТАРІЮ Серія І НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М.С. ГРУШЕВСЬКОГО ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ, м. КИЇВ ѴнІБЕ^СДЛИ Павла Полѵботкл (1722-1723) Київ - 2008 ББК63.3 УКР У-59 Пропонована увазі читачів публікація включає універсали, накази, інструкції та інші документи наказного гетьмана Павла Полуботка, які він видавав з генеральною старши¬ ною. Збірник включає десять додатків - які складаються: з листів Павла Полуботка, його майнових докуменів, опису маетностей Полуботків, грамоти наданої Сенатом на управлін¬ ня Україною Полуботкові і генеральній старшині, зі щоденника Генеральної канцелярії за 1722-1723 рр., який вели П. Борзаківський та П. Ладинський за часів наказного гетьманства Полуботка, з додатків, які містять відповідно гетьманські та полковничі універсали, з чоло¬ битних статтей старшини до царя, з промеморій Полуботка і старшини в Малоросійську Колегію та судової справи за позовом Полуботка. Матеріали тому містять інформацію як про соціально-економічний розвиток України, так і про її політичне становище у першій чверті XVIII ст. Видання містить науково-довідковий апарат: примітки, список архівних фондів і публікацій, словник архаїчних слів, іменний і географічний покажчики, перелік документів. Видання розраховане на науковців, викладачів і студентів, на всіх, хто цікавить¬ ся історією України. Упорядкування Вячеслав РИНСЕВИЧ Редакційна колегія Павло СОХАНЬ (голова), Генадій БОРЯК, Віктор БРЕХУНЕНКО, Дмитро БУРІМ, Ярослав ДАШКЕВИЧ, Олександр КОВАЛЕНКО Олег КУПЧИНСЬКИЙ, Олександр МАВРІН, Юрій МИЦИК, Ольга МУЗИЧУК, Валерій СМОЛІЙ Видання здійснено за фінансової допомоги Благодійного Фонду “Чернігівщина” ISBN 978-966-02-4706-2 © Вячеслав Ринсевич, 2008 Зміст Передмова. 7 Універсали чернігівського полковника Павла Полуботка. 61 Універсали та накази наказного гетьмана Павла Полуботка видані з генеральними старшинами. 71 Додатки:. 369 L Майнові документи Павла Полуботка. 371 П. Судова справа за позовом Павла Полуботка. 383 Ш. Листи Павла Полуботка. 386 IV Сенатська грамота від імені царя Петра І Павлу Полуботку і генеральній старшині на управління Україною. 404 V Щоденник Гетьманської канцелярії за 1722-1723 рр. 406 VL Опис маетностей Павла Полуботка. 444 ѴП. Універсали українських гетьманів. 526 ѴШ. Універсали генеральної старшини і полковників. 541 IX. Промеморії Павла Полуботка і генеральної старшини в Малоросійську Колегію. 611 X Чолобитні статті старшини від імені Запорозького Війська до царя Петра 1. 614 Примітки. 625 Словник архаїчних слів. 653 Список використаних архівних фондів і публікацій. 658 Іменний покажчик. 662 Географічний покажчик. 680 Перелік документів. 688 Передмова Полуботки - один з небагатьох старшинських родів України, представники яких досягли найвищої в Гетьманщині посади - посади гетьмана. Протягом дов¬ гого часу українські гетьмани мали можливість діяти в межах державотворчих традицій, які заклав гетьман Б. Хмельницький, проте спадщина, яку він залишив, виявилася під загрозою повного знищення тоді, коли наказним гетьманом та фактично головою Гетьманського уряду у 1722 р. став Павло Полуботок, якому судилося взяти на себе тягар відповідальності за долю українського народу у важкі для нього часи. Родина Полуботків мала чернігівське походження, їх перебування в Черні¬ гові простежується за актовими матеріалами ще з 1619 р. Цього року Яремі Полуботку чернігівський воєвода Салтиков надав ділянку землі в місті для зве¬ дення будинку, підтвердивши також право на вилов риби в місцевих озерах, нада¬ не йому раніше польським королевичем Владиславом. Ярема доводився прадідом Павлу Полуботкові. У 1637 році він займав посаду чернігівського райці (як його названо в купчому листі, яким він продав Тишку Климовичу частину млина на р. Стрижень під Черніговим) тобто на цей час став належати до міської верхівки Чернігова. Ярема Полуботок згадується також в акті 1642 р., поява якого була спричинена чварами, хто з співвласників млина, Полуботок чи Климович, має його ремонтувати1. Проте навіть ім’я цього пращура Полуботків викликало су¬ перечки, оскільки в усіх трьох документах, де він фігурує, його названо по різно¬ му, Лазаревський зокрема надав перевагу імені “Еремей” супроти імені “Ієронім”, українські дослідники нині здебільшого іменують прадіда Полуботка Яремою. Натомість про діда Павла Полуботка Артема ніхто з істориків практично ніяких достовірних даних не наводить. Припускається, що він продовжував жити життям заможного міщанина в Чернігові. Значно більше відомо про батька майбутнього наказного гетьмана, який народився близько 1660 р. в сім’ї Леонтія Артемовича Полуботка. Напевне, Леонтій Полуботок продовжував господарську діяльність започатковану його дідом Яремою, зокрема він скуповував землі в селі Полуботках, заснованому, за припущенням Лазаревського, ще Яремою, але яке було втрачене родиною за 1 Александр Лазаревский. Павел Полуботок. Очерк из истории Малороссии XVIII века // Русский архив, издаваемій Петром Бартеневым. - М. - 1880. - Книга первая. - С. 137-138. 7 часів Хмельниччини. Втім, про початковий період його життя інформації також практично немає, але якщо виходити з того, що в 1668 р. він начебто був чернігівським полковим писарем, то очевидною повинна бути його наближеність до чернігівського полковника Д. Многогрішного, що невдовзі став гетьманом. До певної міри це підтверджується тим, що під час обрання гетьманом Мно¬ гогрішного та укладення Запорозьким Військом статтей з царськими послами на Глухівській раді (3-6 березня 1669 р.) Леонтій Полуботок став одним з чоти¬ рьох представників Гетьманщини, яких козаки делегували згідно 17 статті бути присутніми на переговорах про вічний мир між Москвою та Польщею і Литвою. При цьому гетьман, старшина і козаки наголошували, що їх посланці мають зас¬ ідати з послами на рівних, як царські дворяни, а не стояти під час засідання послів (як пропонувалося царською стороною), оскільки це принизило б їх честь2. Імовірно, що кандидатуру Полуботка запропонував саме новообраний гетьман, з іншого боку, дещо дивно те, що він в цей час, як засвідчують Глухівські статті, не займав жодного уряду. Втім, за правління Многогрішного Полуботок став чернігівським полковим сотником. Цією посадою, як зауважував Лазаревський, він був зобов’язаний бра¬ тові гетьмана, чернігівському полковникові Василю Ігнатовичу, з яким сотник мав дружні стосунки. Проте падіння Многогрішного не позначилося на стано¬ вищі Леонтія Полуботка, більше того, за часів Самойловича він потрапив до кола довірених осіб цього гетьмана, причому з самого початку його правління. Полуботок фігурує, до того ж двічі, в статтях прийнятих на Конотопській раді 17 червня 1672 р. під час обрання гетьманом І. Самойловича. За вимогою царської сторони до статтей було включено пункт про зруйнування греблі і мли¬ на, споруджених чернігівським сотником Полуботком під Черніговом на річці Стрижні, на тій підставі, що вони є перешкодою царським військовим людям з чернігівського гарнізону, оскільки перекривають водний шлях на річці (хоч млин на Стрижні був побудований ще дідом Леонтія Полуботка і раніше їм не зава¬ жав). Військо погодилось виконати цю вимогу3, відтак млин і греблю, очевидно, було знесено, що мало завдати певних збитків Полуботкові. Окрім цього, ніяких інших неприємностей під час зміни влади він не мав, навпаки, Конотопські статті він підписав вже як генеральний бунчужний, що слід вважати службовим підви¬ щенням. Генеральним бунчужним Полуботок був п’ять років. В цей період він отри¬ мував від Самойловича різні відповідальні доручення, наприклад, 29 листопада 1673 р. Полуботок ревізував справу щодо належності грунтів Новгородському Спаському монастиреві, генеральний бунчужний дозволив записатися в козаки деяким колишнім посполитим, що мешкали на монастирських грунтах в Дегтярівці, Кудліївці та Ігнатівці, визнавши їх козацькі вольності, він водночас підтвердив права на землі монастиреві, за користування якими нові козаки мали сплачувати монастиреві медову десятину, а 12 березня 1677 р. Леонтій Полуботок розглядав 2 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича. - Київ- Львів, 2004. - № 311. - С. 469. - 17 пункт Глухівських статтей. 3 Там само. - № 413. - С. 595. - 9 пункт Конотопських статтей. С. 589. 8 справу про участь ніжинського протопопа С. Адамовича у змові проти Самойло- вича4. Під час другого походу турків на Чигирин в серпні 1678 р. Полуботок вже як генеральний осавул, виконуючи доручення гетьмана, вдався до дисциплінарних заходів, які припинили втечі дезертирів з військового табору під Чигирином за Дніпро на Лівобережжя, що дало можливість навести відносний лад у війську5. Генеральним осавулом Леонтій Полуботок теж був п’ять років. В лютому 1681 р. Леонтій Полуботок отримав царську грамоту Федора Олексійовича та універсал Самойловича, які підтверджували його права на значні маєтності в Чернігівському полку (на Розсудівщину, села Губичі, Савинки, на млини, рудню та інші володіння)6. Лазаревський, довільно визначаючи приблизно 1680 рік, як дату одруження сина Леонтія Полуботка Павла на небозі гетьмана Самойловича, дочці гадяцького полковника Михайла Василевича Єфимії, оче¬ видно, врахував ці щедрі майнові надання, як певну точку відліку, оскільки доку¬ ментальних згадок про точну дату шлюбу немає. Цей сімейний союз виявився тривалим і міцним (лише після смерті Єфимії в лютому 1717р. Павло Полуботок одружився вдруге, у листопаді 1718 р., на дочці ніжинського полкового судді Ро¬ мана Лазаревича Ганні, вдові військового товариша Романа Жураківського). У 1682 р. Полуботок отримав від Самойловича посаду переяславського полковника. Це не було для нього зовсім новою справою, оскільки за Много¬ грішного в Чернігівському полку йому доводилося бувати наказним полков¬ ником. Через кілька місяців, 5 грудня, Полуботкові довелося очолити суд над колишнім переяславським полковником Райчею, який звинувачувався у листу¬ ванні з якимись неназваними ворогами, хоч суть справи під час слідства так і не була з’ясована, йшлося про те, щоб засудити Райчу на смерть7. Райча зрештою врятувався і став запеклим ворогом Полуботка. Як переяславський полковник Леонтій Полуботок виділив за дорученням гетьмана землю в Переяславі для забудови солдатами царського гарнізону, а також був серед тих старшин, яких гетьман Самойлович 10 червня 1685 р деле¬ гував від Війська засвідчити обрання нового київського митрополита8. Проте на початку правління гетьмана Івана Мазепи переяславському пол¬ ковникові довелося пережити важкі часи, якраз з огляду на те, що він вважався прихильником гетьмана Самойловича. Леонтій Полуботок був відсутній 25 липня 1687 р. на раді на р. Коломак, де гетьманом було обрано Івана Мазепу. Чотири полковники, які вважалися при¬ хильниками Самойловича - чернігівський, син гетьмана Самойловича Григорій, 4Універсали Івана Мазепи. - Київ-Львів. - 2006. - Ч. 2. - Додаток 2. - № 4. - С. 534-535; Александр Лазаревский. Мотыжинский архив. Акты Переяславскаго полка ХѴІІ-ХѴІІІ в. - С. 118-121.-№65. 5 Величко С. Літопис. Переклад В. Шевчука. - К., 1991. - Т. 2. - С. 244. 6 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича. - № 576. - С. 763-764. 7 Александр Лазаревский. Мотыжинский архив. - С. 123-129. - № 67. 8 Універсали Павла Полуботка. - № 414; Універсали українських гетьманів від Івана Ви¬ говського до Івана Самойловича. - № 415 а. - С. 612. 9